— Я розумію, — вона метнула швидкий погляд на Аліну. (Цікаво, як воно: жити з людиною, якій не можеш розповісти про свій найбільший кошмар?) — Ми приземлились у Борисполі опівдні і з того часу нічого не їли. То, може, десь повечеряємо? Я пригощаю.
— О’кей, — буркнув Тимур. — Почекайте за дверима, я вдягнуся.
Ґевал підозріло прискалив праве око. По тому зиркнув повз Тимура на вікно кухні, яке було видно з коридору. Тимур простежив за його поглядом.
— Ти що — ідіот? — зневажливо скрививши губи, просичав українець. — Ми на сьомому поверсі. Ти гадаєш, я хочу втекти через вікно?
Наступної миті вони зустрілися поглядами і раптом збагнули, що думають про одне й те ж — про Долину Смерті, селище Сан-Педро, похмуру печеру на плато Ель-Татіо, засотану пилом лабораторію програмування в «NGF Lab». А також про те, що за кілька днів можуть вляпатись у халепу, через яку пожалкують, що ввечері 16 січня не виплигнули, тримаючись за руки, з вікна Тимурової квартири.
Ріно Ґроббелаар першим відвів погляд і вийшов із квартири. Лаура Дюпре, ще раз прошепотівши слова вибачення Аліні, шмигнула за ґевалом. Тимур почовгав до шафи по одяг.
— Я піду з тобою, — сказала Аліна.
— Ні.
— Упевнений? Ти трохи дивно відреагував, коли їх побачив.
«І „дивно“ — це, мабуть, не те слово», — додала подумки вона.
— Я все владнаю сам, — чоловік, спохмурнівши та дивлячись кудись убік, одягав сорочку. — Не переймайся. Просто… вони з’явилися так несподівано. Не очікував, що вони приїдуть і відшукають мене. Я взагалі не уявляв, що коли-небудь їх побачу, — він вийшов у коридор, накинув куртку та почав узуватися. — Я ненадовго. Повечеряю з ними і до півночі точно повернуся.
Перед виходом Аліна поцілувала його в щоку та зачинила двері.
Ріно та Лаура чекали на вулиці перед під’їздом.
Порівнявшись із Лаурою, але не обертаючись до неї, Тимур роздратовано зронив:
— Який, у біса, преподобний?
— От і я так кажу, — тихо, щоби не почув ґевал, згодилася Лаура.
Утрьох вони закрокували вулицею Ванди Василевської у напрямку метро «Політехнічний інститут».
ХX
П’ятниця, 16 січня, 18:09 (UTC +2)
Ресторан «Пиваріум»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ґуаякільський парадокс» автора Кідрук М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Макс Кідрук Бот. Ґуаякільський парадокс“ на сторінці 48. Приємного читання.