Розділ «Макс Кідрук Бот. Ґуаякільський парадокс»

— Ви говорите англійською?

Аліна кивнула.

— Пробачте, що вдерлися до вас. Ми не мали наміру вас налякати.

Аліна чула її, але дивилась на велетня, який скидався на найманого вбивцю.

— Запевняю, що вам немає чого боятися, — продовжувала заспокоювати Лаура. — Ми не завдамо шкоди, ми просто хочемо поговорити.

— Хто це? — напружено повторила запитання Аліна. Жінка зверталась до Тимура і тому сказала українською.

Той не відповів. Лише сердито сопів і спопеляв ґевала поглядом.

З інтонації Лаура здогадалася, яке питання поставила Аліна Коршак. Француженка стримано всміхнулася:

— Моє ім’я Лаура Дюпре, я — психіатр, а це — преподобний Ріно Ґроббелаар. Ми працювали з вашим чоловіком у серпні 2009-го.

— Це правда? — Аліна штрикнула очима Тимура.

— Так, — зітхнув той.

— То чому ви вломлюєтеся до нас, наче терористи? — Аліна нарешті перейшла на англійську. Жінка поволі опановувала себе, істеричні нотки в голосі стихали, поступаючись місцем розлюченим.

— Бо він не бере трубку, — Ріно насупився і тицьнув пальцем у бік Тимура.

— Що? — скривилася Аліна.

— І взагалі, що такого ми зробили? Я був змушений! Якби я вчасно не втрутився і не притримав двері, потім довелося б їх вибивати, а тому… — Ріно, зрозумівши, що лепече щось не те, заглухнув на півслові та знічено почервонів.

Лаура Дюпре смикнула бровою та похитала головою. Ситуація починала скидатись на розборки між дітлахами в дитсадку.

Психіатр повернулася до Тимура.

— Поговоримо?

Припертий до стінки, українець опустив голову.

— Не тут.