Розділ «Макс Кідрук Бот. Ґуаякільський парадокс»

Ґевал насупився, склав руки на грудях і відступив на півкроку від стійки. Зеленоокий чилієць терпляче чекав, що вони вирішать.

Лаура, похнюпившись, мовчала. Озвався Ріно:

— Ми не можемо сидіти та чекати, поховавши голови в пісок.

— За два дні вони не дійдуть до Атаками, — не так щоб аж дуже впевнено проказав Тимур. — У нас удосталь часу.

— Зате за два дні вони можуть доїхати до Атаками, — докинула Лаура.

— Яким чином? — трохи ображено запитав українець.

— Вони ні на кого не нападають. Якщо вони розійдуться та поодинці перетнуть кордон, то за два дні на автобусах спокійно дістануться до Чилі.

— Це малоймовірно, — не здавався Тимур.

— Але можливо.

У працівника «Europcar» нарешті урвався терпець:

— То що ви вирішили? Берете іншу машину? — він, як і раніше, говорив чемно, та цього разу в голосі прорізалися недвозначно холодні й не надто люб’язні нотки.

Чоловіки опустили голови. Лаура намалювала на обличчі посмішку й мовила:

— Дякую, сеньйоре, ми ще маємо подумати.

— Дякую, що завітали, — хлопчина сяйнув у відповідь такою ж пластмасовою усмішкою. — У «Europcar» вам завжди раді!

Тимур, Лаура та Ріно вийшли на авеню Педро Агірре Серда та неквапом рушили в напрямку готелю. Сонце піднялося достатньо високо та нещадно смалило. Ліворуч від них височіла сіра бетонна будівля з глухими стінами, фасадом із темно-синього скла та написом на одній зі стін «Terminal de Buses Cardenal Carlos Oviedo[72]». Вокзал нагадував німецький бункер часів Другої світової війни, оскільки, крім скляного фасаду, вікон будівля майже не мала. Понад головами провисали чорні дроти.

— Ми можемо спробувати доїхати на автобусі до Калами, — запропонувала Лаура.

— А далі що? — гмикнув Тимур. — Ми також можемо спробувати автостоп, от тільки я маю сумніви, що за останні п’ять років до «NGF Lab» проклали дорогу та пустили регулярні автобусні рейси.

— Не смішно, — огризнулась француженка.

— Може, це знак, що туди не варто пертися? — висловив припущення Ріно.

Заштовхавши руки до кишень джинсів і туплячись собі під ноги, Тимур відвернувся від автобусного термінала та почовгав геть.