Розділ «Макс Кідрук Бот. Ґуаякільський парадокс»

— Пробачте.

— Там більш ніж достатньо коштів, — розгублено проказала вона. Оренда коштувала з біса дорого — 140 євро/день, що забагато навіть для Європи, однак Тимур і Ріно прикинули, що за три дні вони встигнуть «владнати» всі свої справи в пустелі та повернутися, а відтак наявних на Лауриному рахунку коштів мало б вистачити з головою.

— Я не заперечую, однак ваш банк блокує транзакцію.

Жінка розгублено похитала головою.

— Ви можете почекати? Я хочу зателефонувати у свій банк.

— Будь ласка, — клерк підсунув телефон. — Можете скористатися нашим телефоном.

Лаура Дюпре набрала номер, указаний на звороті кредитки, після чого кілька хвилин запекло жбурлялася французькими словами у слухавку. Зрештою щось прокричала та кинула слухавку на тримач телефонного апарата.

— Що таке? — запитав Тимур.

— Мій рахунок заблокували.

— Чому?

— Через учорашні події в Ґуаякілі. Останню транзакцію було проведено з Еквадору, тому мій банк, побоюючись шахрайства, заблокував картку. Я подала заявку на розблокування, але мене повідомили, що платежі, які приходили чи надходили до Еквадору впродовж останніх трьох-чотирьох днів, перевірятимуть на ймовірний зв’язок із тероризмом або з відмиванням грошей, пов’язаних із тероризмом, відповідно, за найкращих обставин рахунок розблокують не раніше, ніж у суботу, а якщо точно — аж у понеділок. Я намагалася довести, що гроші потрібні мені просто зараз, але безрезультатно. Це не політика банку, це вимога спецслужб.

— Чудово, — простогнав Тимур.

— А ти? — Ріно ляснув долонею по плечу українця. — Спробуй свою.

Тимур неохоче дістав банківську картку і, наперед знаючи результат, подав її працівнику «Europcar». Він провів її крізь щілину термінала, почекав трохи та повернув назад.

— Недостатньо коштів на рахунку.

— У тебе кредитка? — без особливої надії в голосі поцікавилася Лаура.

— Ні, просто дебетна картка.

— Гаразд, — згодився Ріно, — не проблема, візьмемо седан. Або малолітражку.

Тимур не уявляв, як вони продиратимуться на малолітражці через кряжі та піски Долини Смерті. Та це не змінювало суті.

— Боюсь, у мене не вистачить коштів навіть на малолітражку.