TextBook – Коли нашому Спасителю виповнилося тридцять три роки.
– Але ж якщо ви – Вічний Жид, або проклятий самим Богом апостол-зрадник Юда Іскаріот, то мусили знати Христа раніше!
– Що поробиш, Ваша Величносте, людський поголос не завжди точний, – Сен-Жермен лиш руками розвів. – Утім, з багатьма іншими видатними людьми я також зустрічався уперше, коли їм виповнялося саме тридцять три, – а то були переламні моменти їхньої долі.
– Тобто?..
– Наприклад, з Її Імператорською Величністю Єлизаветою Петрівною.
– Справді?! З тіткою мого чоловіка, котра фактично запросила його на царювання до Росії?!
– Так, з нею, – Сен-Жермен відзначив про себе, що цариця назвала імператора Петра не на ім'я, а лише «своїм чоловіком», та продовжив: – Або взяти інший приклад – польного маршала Григора Орлі…
– Цього інтригана й затятого ворога нашої імперії?!
Знов-таки відзначивши про себе, як владно прозвучали слова про «нашу імперію», граф поквапився уточнити:
– Польний маршал Григор Орлі – це мертвий ворог, котрий більше не загрожує ні Вашій Величності, ані Російській імперії. Кажу це тому, що Вашій Величності піде лише на користь, якщо Ваша Величність навчаться по достоїнству цінувати не тільки друзів, але також і ворогів.
Тут Сен-Жермен раптом пожвавішав і мовив:
– До речі, Вашій Величності зараз також майже тридцять три… Скажіть на милість, хіба це не містичний прояв вищої – Божої волі?!
– Але ж ми з вами бачимось не вперше…
– Це ще, знаєте, як сказати, – посміхнувся граф. – Адже вісім років тому всемогутній канцлер Бестужев-Рюмін виставив мене з Росії, згідно з його власноруч підписаним наказом, назавжди! Тобто це він тоді вважав, що висилає мене навічно… Отже, я з'явився у Північній Пальмирі, так би мовити, через вісім років довічного вигнання. Можна вважати, це сталося вперше, бо ще давньогрецькі філософи вчили: двічі увійти в одну й ту саму річку неможливо. Тим паче – після безкінечно довгої відсутності.
– Але тепер ви знову тут, у Санкт-Петербурзі…
– Оскільки граф Бестужев-Рюмін зараз перебуває на засланні, милуючись краєвидами свого підмосковного маєтку, – так, я справді маю змогу приїхати сюди… за терміновим викликом Вашої Величності. – Сен-Жермен ще раз шанобливо вклонився й мовив: – Під час останньої нашої зустрічі Ваша Величність… а тоді ще ваша високість висловили небажання дослухатись до моїх скромних, проте щирих і дружніх порад.
– Можливо, я була не права… – сором'язливо зізналась Катерина.
Зрадівши подумки цим словам, граф тим не менш зупинив царицю владним жестом:
– Тепер Ваша Величність терміново викликають мене до столиці. Отже, мушу спитати, розраховуючи на таку ж відвертість, що її Ваша Величність проявили від самого початку нашої короткої поки що бесіди: що трапилось?..
Катерина хотіла щось сказати, та граф знов зупинив її:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Помститися імператору» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 10 Чого захоче жінка…“ на сторінці 8. Приємного читання.