TextBook – Бо враховуючи наші попередні стосунки та вашу чудодійну косметику й інші засоби, що так добре впливають на самопочуття, я наполегливо порекомендувала канцлерові вислати вас, графе, за межі Російської імперії. Розумієте? Порекомендувала. Особисто я. Всього лише вислати за кордон.
– А не могли б Ваша Величність порекомендувати канцлеру Бестужеву-Рюміну дозволити мені хоча б час від часу повертатися сюди, якщо я й надалі постачатиму Вашу Величність своїми чудодійними засобами?..
Єлизавета Петрівна кинула на графа надмінний погляд, відвернулась і спитала:
– Невже ви, графе, розраховуєте підкупити мене так дешево?
– Але ж дорогоцінне здоров'я Вашої Імператорської Величності…
– Моє здоров'я – це ще не здоров'я імперії. Врешті-решт, графе, ви таки маєте рацію: хто б не був батьком майбутньої дитини Великої княгині, саме це немовля колись успадкує корону. Отже, без імператора або принаймні без імператриці Росія не лишиться.
– Зрозуміло, – мовив граф доволі прохолодно. – Мені все зрозуміло: спочатку канцлер Бестужев домігся висилки звідси посла Шетарді, тепер домагається моєї висилки.
– Можете вважати і так, графе. Але дякуйте мені та Богові, що ви відбулись лише висилкою за кордон, а не засланням до Сибіру – як це сталося з родиною цього вашого… як його?! О – Івана Богдановича!
– Дякую, Ваша Величносте! До речі, яка в нього була сім'я?
– Я не повинна вникати у такі подробиці. Здається, двоє синів, один одружений, з дітьми, інший самотній… А вам що за діло, графе?
– Та Господь з ними, Ваша Величносте! Мені б зі своїми справами розібратися… – Сен-Жермен зітхнув із показною сумовитістю. – Отже, я Вашій Величності більш не потрібен?
– Не потрібні, графе.
– А може, колись…
– Ні.
– Але ж я так хотів дочекатися завершення будівництва нового Зимового палацу для Вашої Величності! Так хотів подивитись на завершену роботу вашого Растреллі – адже він обіцяв справжнє…
– Це абсолютно виключено, графе.
– Ну що ж, – Сен-Жермен вдягнув на обличчя маску образи. – В такому разі не насмілююсь і надалі затримуватись тут. На все добре, Ваша Величносте!
Він церемонно вклонився.
– Прощавайте, графе, – не відповівши на поклон, імператриця розвернулась та пішла бічною алеєю геть.
Сен-Жермен не пішов – майже побіг до карети. Всю дорогу до столиці провів, всміхаючись так весело, ніби нічого й не сталося. Ніби всесильний канцлер могутньої імперії зовсім не гнівався на нього. Ніби він не уникнув ув'язнення лише завдяки втручанню самої імператриці. Ніби й на мить не втрачав прихильності Її Імператорської Величності…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Помститися імператору» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 10 Чого захоче жінка…“ на сторінці 6. Приємного читання.