TextBook – Аж ніяк. Просто месьє Рамбур та отець Дубянський[31] були добрими вихователями, проте не навчали мене таких мудрених речей.
– Ну, Росія – то далеко не острів. І теж величезна держава… Ну, може, трохи менша, ніж колишня імперія Александра Македонського.
– Зізнаюся по секрету, графе: керувати такою величезною державою – це так важко, так важко, що без допомоги добрих моїх конферентів Шувалова, Воронцова, Бестужева, Черкаського, Трубецького та інших я би нізащо не впоралась! Адже то Кабінет міністрів, від якого лише суцільні прогріхи у справах, ліквідувати треба, то Сенату права повертати, то у справах Берг-колегії чи Мануфактур-колегії розбиратися… То те то се…
– Як же Вашій Величності не пощастило: весь час у справах та й у справах… – зітхнув Сен-Жермен.
– Ні, графе, все ж таки ви не уявляєте, наскільки це складно! Це вам не якийсь тірольський маєток…
– Ним керує найнятий мною управитель, доки я подорожую.
– І непогано керує, мені здається.
– Що Ваша Величність мають на увазі?
– Маєток Сен-Жермен приносить вам, графе, непогані прибутки… якщо ви й справді не варите золото з міді, як стверджує мій добрий граф Бестужев.
Погляд імператриці на мить загострився, проте Сен-Жермен лише розсміявся:
– Треба мати кмітливого управителя… як, наприклад, граф Бестужев – і тоді навіть з маленького клаптика землі у горах матимеш великий зиск!
Єлизавета Петрівна теж розсміялась у відповідь. Ще хвилин сорок розмовляли про прикрі труднощі державного управління. Між іншим, імператриця напівсерйозно запропонувала:
– А ви, графе, не погодились би найнятись до мене придворним алхіміком, як це бувало в минулому?
– Навіщо?
– Аби варити мені еліксир молодості та видобувати золото з міді.
– По-перше, сучасна наука заперечує існування алхімії та різноманітних чудодійних еліксирів, – резонно заперечив Сен-Жермен.
– Але ж ви, графе, власноруч виготовляєте такі засоби, як…
– Я, Ваша Величносте, не вчений, а всього лише слухняний учень багатотисячолітньої премудрості Сходу. А по-друге, у такому разі наш друг граф Бестужев ще чого доброго приревнує мене як особистого постачальника Вашої Величності, бо еліксир молодості та дармове золото – речі дуже й дуже серйозні. От тоді я вже точно скінчу свої дні в одному з казематів Петропавлівської фортеці. А ваш тутешній клімат, боюся, вб'є мене дуже швидко.
– Якщо вам не давати вашого еліксиру, графе?
– А як же я готуватиму його у в'язниці?!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Помститися імператору» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 9 Терміново потрібна імператриця…“ на сторінці 5. Приємного читання.