Розділ «Том другий ЧУРИХ»

Згадавши репутацію тутешніх чарівників, барон здригнувся.

— Не турбуйтеся, прошу вас, — посміхнувся старець зі значною часткою іронії. — Юнак живий. А ми не робимо бідриоганів з живих. Ці конвульсії — наслідок удару в голову… м-м… метальною булавою, якщо не помиляюся. Запаморочення, втрата координації рухів, розфокусований погляд. Всі симптоми наявні. Ваш родич?

— Племінник.

— Рада вас бачити, бароне! Яким вітром?

Вперше Конрад мав щастя зустріти вігілу при виконанні в одному шовковому халатику й босоніж. Халатик Генрієтта без особливого успіху намагалася загорнути, але робила це не надто переконливо, з помітним кокетуванням. Прикритися личиною вона й не подумала.

Барон відзначив подібність поведінки Генрієтти Кукіль і рудої гомулюпусиці Агнешки й трохи почервонів.

— Дозвольте відрекомендувати вам, гросмейстере: барон фон Шмуц, обер-квізитор першого рангу. Ми з його світлістю знайомі по службі. Бароне, перед вами — Ефраїм Клофелінг, глава Найвищої Ради некромантів Чуриха.

Барон церемонно вклонився. І ось цей змоклий до нитки усміхнений старигань, вбраний, як євнух у ла-ланзькому сералі — найбільший з нині живих некромантів?!

— Радий, щиро радий знайомству, — звеселився гросмейстер, немов усе життя мріяв пригорнути до грудей співробітника Всевидющого Приказу. — Пане барон, ви не в курсі: з якого приводу зчинилося побоїще?

— Дозвольте спершу висловити вам свою подяку, мессір…

«Ваше чорнокнижництво!» — лиховісним шепотом підказала Анрі, краще обізнана в титулуванні чарівників.

— Коли б не вчасне втручання вашого чорнокнижництва… — обер-квізитор уже збагнув, хто був той величезний ворон, що так хоробро спікірував на поле бою і ввів сторони конфлікту в ступор.

— Та годі вам! — засоромився Ефраїм Клофелінг. — Тут усі свої. Не мені дякуйте, а пані Кукіль. Вона перша помітила, що тут негаразд…

«Пані Кукіль» із найсерйознішим виразом обличчя зробила офіційний реверанс, від якого її халатик…

Конрад квапливо перевів погляд на гросмейстера.

— Причина баталії, ваше чорнокнижництво, пов’язана з проведеним мною розслідуванням, і я не вповноважений…

— Звичайно, друже мій! Таємниця слідства над усе!

— Але, беручи до уваги неоціненну допомогу вашого чорнокнижництва…

Розповідь зайняла не більше трьох хвилин. Барон був лаконічний: правда, сама правда, нічого, крім правди. Листи від «доброзичливця». Прозорий натяк на зв’язок квесторів із Чурихом. Побоїще в «Обителі героїв». Збір стурбованих родичів.

Слідство і припущення про інсценування. Виїзд навперейми; зіткнення на перехресті.