TextBook — І навіть боргів.
— О! Дякую, дякую… Цікаве трактування…
— Пані вігіло, давайте присядемо де-небудь… Заморимо черв’ячка…
— У п’ятій лабораторії? Нас там самих заморять… Черв’ячків…
— Ви, пане малефіку, двожильний! А я їсти хочу! Я не снідав…
— О! «їделна»! М-м… Клянуся Добрягою Сусуном, так і написано: їделна…
— Колеги! Сюди! Я вам столик зайняв!
— Фросю! Тобто, гросмейстере Ефраїм! Як ми раді вас бачити…
— Та йдіть же… Малий неживий товариш, спроворте нам на чотирьох… І кисіль, кисіль не забудьте!..
— Костяниця? Цидонія? Проносний?
— Вівсяний… Люблю кисіль!
* * *— Як спалося, зубарю?
Здригнувшись, Конрад не відразу втямив, що голос Малого долинає крізь стіну. Шельма-клієнталь зекономив на перетинки між кімнатами: стіни лише з вигляду справляли враження грубих і міцних. Та й Кош, по правді кажучи, тихо розмовляти просто не вмів.
Відповіді пульпідора барон не почув.
— …Будь певен, не поткнуться! Це я тобі кажу! Та ми зі світлістю їх удвох…
Барон почав одягатися, мимоволі нашорошив вуха. Підслуховувати, звичайно, негарно, але не затикати ж вуха восковими пробками, справді? Цікаво, а сусіди чули їхню розмову з ловцем снів? Либонь, могли списати на божевілля.
— …Ага, всією компанією йдемо. До Чорно-Білого. Ну, до Чорних! Від яких ти вчора драпав…
«От же ж торохтілка! — розсердився Конрад, прискіпливо розглядаючи власні нігті. Верхній гачок камзола ніяк не ліз у петельку, а нігті барон жалів. — Зараз першому-ліпшому все й викладе».
— …Аспіда бороти, ось навіщо! Боржок за ним…
У низькому голосі Коша звучала похмура погроза.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Обитель героїв» автора Олді Г.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Том другий ЧУРИХ“ на сторінці 36. Приємного читання.