Розділ «Том другий ЧУРИХ»

Обитель героїв

— Приблудний?

— Так! Приблудник. Правильно є. Бувати так: друг-ворог навмисно сон на людина наводити. Це — сопірель. У нас так говорити, посеред ловці снулів. А бувати, сон своя воля бігати. Чужий, приблудний і сам ходити ногами. Вагансомнул. Рідко-рідко бувати.

Конрад устав, пройшов з кутка в куток, заклавши руки за спину. «Як заарештований у камері», — спало на думку недоречне порівняння, і барон поквапився припинити ці переміщення. Зупинився перед Тирулегою, котрий шанобливо мовчав, глянув згори вниз. Обер-квізитору подобалося дивитися на людей згори вниз. На жаль, з огляду на зріст барона, випадала ця радість нечасто.

— То мій сон наведений чи приблудний? Сам з’явився? Чи наслали?!

Тирулега засмучено наїжився:

— Я не розуміти. Я каптор ирта… Ловець снулів більше сорок років, але такий снуль — перший раз. Сопірель. Вагансомнул. І капля-капелька — ваш. Всі разом. Ніколи не бачити.

Він знову втупився в плетінку зі спійманою «медузою».

— Ось тут зелень світити, мало. Бачити? Значить — сопірель. Свій сон — жовтяк або картата. Інкубоніс — червоний. І гори ясно. А тут висіти мотузки, ворушитися. Бачити? Вагансомнул. Приблуда. Він на мотузки літати сюди.

«Схоже, наш морфініт ніколи не бачив медуз, і не знає слова „щупальці“», — відзначив Конрад.

— Щільний — виходити, правда. Пам’ять. Як мозки в голова. А тут кит-тиця?

— Китиці?

— Так, кит-тиці! Це значить — старенький, дуже. Багато кит-тиці. Багато років. Скільки ниточка, стільки разів снитися. Бачити?

— І скільки ж років нашому дорогому… м-м… інкубонісу? — обережно поцікавився обер-квізитор.

— Я не знати. Сто? Більше-менше… Точно не сказати. Перший раз — такий старий снуль. Ніколи не бачити, чути тільки. Від мой дєдушок. Завжди думати: казка…

Барон відчув себе мисочкою, в яку із клепсидри-Тирулеги капають слова — от-от наповнять до країв. Бризки летять на стіни, стікають назад пам’яттю про спійманого снуля, ідуть углиб, у водограй думок, що шалено обертається…

— Постривайте! Ви стверджуєте, що цей сон — часткова правда? Чиясь пам’ять? Не гра уяви? І тепер ця пам’ять — у вашій… пастці?

— Не пам’ять, — заперечно захитав головою Тирулега. — Снуль. Ну, сон і снуль… це як… О, книга! Снуль — книга. А сон — буквиці, що в цей книга хтось записати. Снуль носить сон. Я піймати снуль. У снулі — сон, який вам хтось приснит.

— Ви хочете сказати, що у вас у пастці снуль, у снулі — сон, а уві сні — чужа пам’ять?

Баронові страх як схотілося прокинутися.

— Вірно є! — ловець щиро зрадів тямущості співрозмовника. — Не весь пам’ять. Скибочка.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Обитель героїв» автора Олді Г.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Том другий ЧУРИХ“ на сторінці 31. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи