TextBook — Хто це говорить?
— Яка тобі різниця? Як я розумію, тебе це не повинно цікавити. Ти вбив свою дружину і закопав її у лісі. Міліція, думаю, від цієї справи ще не втомилася, чотири дні лиш минуло. І я можу їм допомогти.
— Припиніть дурні жарти! До речі, телефон прослуховує міліція, Адель може подзвонити і…
— З могили, яку ти викопав для неї, падлюко? Слухай уважно: я можу привести лягавих до того місця, де ти вбив її, вони знайдуть бички від твого «честерфілда», сліди, що ти позалишав, а інструменти, за які ти тримався поганими своїми лаписьками, я підкину їм на закуску. Далі будемо дурника клеїти? Кладу трубку, а ти подумай.
— Алло! Алло! Алло, туди твою… Алло!
Сахно випив третю чарку горілки, і Марина люто вдарила його по руці.
— Припини бухати, ідіоте!
— Дай мені спокій!
— Спокій тобі? Спокій? Н-на!
Від по-чоловічому сильного ляпаса в нього труснулася голова.
— Ах, ти..!
— Ану, сядь! Сядь! І не кричи, нас добре чути твоїм цікавим сусідам!
— От сама і не…
— Заткни пельку, кажу!
Сахно не пам’ятав, як доїхав додому. Знав тільки, що якесь шосте почуття стримувало його від того, аби не влаштувати на трасі шалене авторалі. Пам’ятав тільки обличчя Марини, коли він ввалився до кімнати, і своє теж пам’ятає — у дзеркалі передпокою.
— Ну і куди вона могла щезнути?
Сахно таки стишив голос, і тепер збоку нагадував ображену дитину, з якою пожартувала старша сестра, заховавши у свою шкільну сумку її улюблену іграшку. Для повноти картини не вистачаю ще заплакати.
— Торочиш одне, ні, щоб подумати, — Марина нервово закурила. — Давай усе спочатку і не роби тут бабських істерик, нікому вони не цікаві. Отже, її не було біля машини…
Аделі не було там, де Сахно залишив її, сплячу, чекати страшної долі. Перше, що він зробив мимоволі — погукав її у лісовій темряві. Здалося, пішла луна, він злякався власного голосу, присів. Потім, перевівши подих, навпочіпки обповз навколо машини. Дійшла черга до найближчих кущів, хоч він і розумів безглуздість своїх пошуків. У бардачку знайшовся ліхтарик, та його промінчик не сягав далеко, і Сахно обмежився тим, що боязко пройшов метрів з шість уперед, скрикнув, наштовхнувшись на засохлу колоду, навіть скочив убік, мов той заєць, і вже більше не шукав, квапливо сів за кермо і втік з місця, де могла бути похована його дружина і де навіть лишилася викопана могила…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Там, де поховано Адель... » автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4“ на сторінці 1. Приємного читання.