Озирається кінь, нашорошений стуком коліс.
І прорізує скроню води борозенка глибока,
По сухій чорноті передмістя зісковзує в ліс.
Трохи вечір пече, трохи пахне йому божевіллям.
Кінь згризає хвилини зі стебел, як голови з пліч.
Я не їду, а так — умираю тобі на весілля,
Переборюю душу, як світ переборює ніч.
«Я хочу, аби ти в пітьмі мовчав…»
Я хочу, аби ти в пітьмі мовчав.
Любов мені до серця прикипіла,
Гірка, неначе ягода неспіла,
Надкушена дитиною, хоча
За кожне слово, вирване із ран
Мого тривання, я віддала б душу.
Змовчи мене — й молитися не змушуй
У тому храмі, що уже не храм,
Як сон без сновидіння, наче сад,
Приречений лишатися без плоду.
Змовчи мене. У гіркоти зі споду
Спроквола серця стигне виноград.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «ДО ЕР: Вибране» автора Кіяновська М.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране“ на сторінці 75. Приємного читання.