Розділ «Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране»

«Мов коханець ріки, ти увечері пахнеш бузком…»

Мов коханець ріки, ти увечері пахнеш бузком.

Лореляй не засне: буде довго тебе забувати.

Поцілунки її захолонуть чи сном, чи піском —

Річковим і промитим, із запахом теплої м'яти…

Розгортай мою сутінь: ти знову триваєш в мені!

Шурхіт шепоту хвиль, шелест листя понад берегами…

Я кохаю тебе. По молитві, промовивши «ні»,

Місяць воду цілує сухими від воску губами…

«За медами — полин, як плесо, і бджоли мови…»

За медами — полин, як плесо, і бджоли мови —

В апогеї нестерпного, дотики жалять гострі.

Це запилення світу — воістину ярмаркове,

А прощання з тобою — мов чорний мох на помості.

Заметілі на двох, заметілі щоразу знову —

Божевілля судин, балаганна веселість вітру.

Я кохаю тебе. Тільки смерть є ціною слова.

Отже, вступлю у смерть. І тутешнє із ока витру.

«Тряско возик везе. Мерехтять Купідонові щоки…»

Тряско возик везе. Мерехтять Купідонові щоки.