Розділ «Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране»

В світах, де не надписують конвертів.

А я тепер відшукую сліди —

Підвалини долонями підперти.

«Відчитаю світи із долонь пташенятам і птицям…»

Відчитаю світи із долонь пташенятам і птицям,

Відшепочу сліди замовлянь на незбутих стежках.

Я не вмію мовчати, допоки росте кам'яниця,

Укорінена в землю, як серце вкорінене в страх.

Кожен скаже по рисці, і кожному риска воздасться.

І спочинуть у морі усі, хто спочити не встиг.

То неправда, що жах, то неправда, що тихе нещастя

Проклинає прокльоном і гусне, як туга святих.

Я любитиму знову, допоки любити зумію.

Я шукатиму шляху до Бога кудись між сонця.

Але маю печаль, як опівночі мала надію

Зцілувати сльозу із єдиного твого лиця.

«Хай Бог мені простить мій мармуровий кашель…»

Хай Бог мені простить мій мармуровий кашель:

Затамувавши дощ, тихесенько засну.

Я жінка, як вода, та тіло точить шашіль,