Ти іще молодий — так, як гори були молодими,
Доки їх не навчили вмирати міста і сади.
Ти молодший, ніж я, — і тотожний котромусь із трьох.
Я не можу збагнути твого повсякденного міфу:
Ти ж не камінь лишив двійникові своєму, Сізіфу.
Що тебе воскресить? Хто нас вигадав, майже як бог?
«Зненацька знерухомлені ліси…»
Зненацька знерухомлені ліси
Пускають корінь в землю, зела — в небо,
Вдивляються в безодні, і за себе
Благають Бога. Їхні голоси —
Як сотні їхніх тіл, як сотні втеч,
Як сотні сотень крил, що понад ними…
А хмари — всюдисущі й невловимі —
Лякають зела холодом предтеч.
«Віруй, що світ цей білий — стрімкий, як вежа…»
Віруй, що світ цей білий — стрімкий, як вежа.
Мукою пахне у лісі. Воями. Кіньми.
Спалення відьом. Довга, як смерть, пожежа.
Душі підперто звугленими коліньми.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «ДО ЕР: Вибране» автора Кіяновська М.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране“ на сторінці 15. Приємного читання.