Розділ «Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране»

Приходжу до тебе, питаю, чи встиг був померти,

Чи встиг був заснути навіки в своїх пустелях.

Ця осінь — назовсім. Гармонія трепету й крику.

Хвиляста печаль, як ріка на концерті в Баха.

…А міст піднебесний звивається вгору стрімко.

Кострища горять. Дим над містом гіркий від страху.

«Заледве чи хтось пригадає повернення хмар…»

Заледве чи хтось пригадає повернення хмар.

Йшли довго і тяжко. У звивинах — грона й супліддя

Добірного граду. До міста вертався, мов цар,

Мов сам імператор, листопад. Кружляло гаспиддя,

Обернене в листя. Вбиралися в фраки громи —

І били в литаври, і вергали неба простори,

І вітер збирався діждати — якщо не зими,

То хоч — принагідно — віднайдення точки опори.

«Прийде зима снігів, слідів і сажі…»

Прийде зима снігів, слідів і сажі.

Двірник зачинить брами листопаду.

Мовчатиме, аж поки не розкаже

Про білу сутінь золотого саду.