Розділ «Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране»

Цей серпень — статичний. Від Августа маю дорогу

До метаморфози, крізь істини, простір і час.

Я хочу сказати: не знаю для тебе нічого.

Межа перетворення — віра у кожному з нас…

«Є закони тривання між вод. Головне — не втонути…»

Є закони тривання між вод. Головне — не втонути.

Іграшкове проміння занурює пальці у море.

Раптом прагнеться вмерти — для того, щоб швидше забути.

Все — дорога до тебе, крихка, як на обрії гори.

Не питай мене, чуєш, про хвилі речей зніщотілі.

Це не осінь для тебе — це літо мені для причастя.

Не тепер і не тут — не прокинуся. Матиму в тілі

Срібну кулю кінця надвечірнього сонця щастя.

«Люблю тебе. Може, це справді така любов?..»

Люблю тебе. Може, це справді така любов?

І, може, цей острів — нас — омиває море?

Ми — спроба початку світу одною з мов,

Якою мовчу до тебе, коли говориш.

Не знай мене іншу. Не дай мені в досвід слів.

Створи мене знову, якою хотіла б бути.