Розділ «Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране»

Підсвідомість моя відчуває тебе як мову,

Для якої слова відшукую найтихіші.

«Надщерблені сходи… Так важко спускатися вниз…»

Надщерблені сходи… Так важко спускатися вниз,

Бо поручні — майже прозорі, хисткі, ненадійні…

Триваю як голуб. Моє існування подвійне

Заштовхує душу на сірий від бруду карниз.

Туркочу контральто. Тяжінню земному поклін —

В етичній системі польоту над місивом міста.

Лечу понад храмом. Заглушує дзвони проклін —

Надмірний, як данність котрогось там смутку (двоїста)…

Забути б усе, пам'ятати хіба що світи

У їх непостійності листя й надщерблених сходів…

Світи мені сонцем, і знов мені сонцем світи,

Ціною життя у мені конденсуючи подив.

«Трелі шурхоту листя…»

Трелі шурхоту листя, і вітер при них — хмарочосом.

І не стежка, а тиша веде нас в живиць сувої.

За словами й присутністю винайдем вичахлі роси —

На роки і світи. Я в засвіттях читатиму з хвої