TextBook — Йоргів дрин, — вилаявся Мідяк. — Щоб я здох...
— То діло нехитре, — стенув плечима Вайлак. — устигнеш. Слухай, хлопче, чим ти його причарував? Інший був би вже посічений на дрібні кавалки, а ти ще наче одним шматком стоїш...
Анджа нервово кивнув.
— Еге, одним. Наче. Дивно, правда?
Вайлак доброзичливо плеснув його по плечу.
— Ну, гаразд. Ходи, наллю тобі злидва з такої нагоди!
— За здоров'я барона, щоб він здох, — додав Мідяк.
Того вечора в казармі була славна пиятика. Та, зрештою, тут завжди непогано гуляли, особливо за «щоб він здох». Молодий конюх вислухав безліч вітань і страмних натяків, надто ж тих, що стосувалися Анджиної власної леґенди про походеньки меткої мамці чорнобурівськими гаями. Його змусили докладно переповісти історію і, захопившись, очманілий конюх невдовзі сам почав вірити в мамчині подвиги на баронському ложі. Повірити зовсім не тяжко, якщо дуже хочеться. Анджі ж кортіло несамовито.
• • •Ті, що тримають зброю, теж прийшли до Арода та їси по науку.
«Як нам, — спитали вони, — заслужити ласку Ясного Неба?»
«Ваша доля — служити вашим володарям вогнем і залізом», — мовив Арод.
«Ваша доля — іти за ними в бій заради перемоги Неба», — мовив Іса.
«Ваше життя — війна, — сказав Арод, — і поза війною ваше життя — пустка».
«Ваша війна — молитва, — сказав Іса, — і поза молитвою війна — безглуздя».
«Що дає війна вірним Небу?» — запитали ті, що носять зброю.
«Війна — це очищення землі від скверноти гордині, розкоші й розпусти, — відповів Арод. — Ваше право — нищити тих, що тішать своє тіло, зневаживши Вогненне Око Неба, суворе й нещадне».
«Війна — це очищення духу від недуги співчуття та милосердя, — відповів Іса. — Ваше право — нищити тих, що живуть у твані рабських сподівань і тваринних прагнень».
«Чи прийме нас по смерті Небо? — запитали воїни. — Нас, що не володіють землями, але носять зброю?»
«Не всі з вас варті Небесної ласки, — мовив Арод, — однак ті, що вірно служать своїм володарям, можуть бути прийняті Небом».
«Ті, хто служать володарям, як володарі — Небу, можуть бути прийняті. І знамення цієї вірності — кривава відзнака», — мовив Іса.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вежі та підземелля» автора Соколян М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Барон“ на сторінці 12. Приємного читання.