Розділ «Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми»

— Ярило! Ярило спускається!

— Хоре! — кричав хтось зовсім переляканий.

— Тікаймо! Боги спускаються!

— На коліна! — крикнув злидень. — На коліна перед Богами! Падайте ниць перед лицем Прабога!

«Це він занадто,» — подумала відьма. Частина війська кинулася врозсип удруге за сьогоднішній день. А частина впала ниць і завмерла.

Зірка спалахнула над самою землею, й у сяйві, під шум вітру та гуркіт громів, опустився Добровін.

— Здається, встиг! — усміхнувся він.

17

Вихор рвався догори, падав донизу, рив землю, виривав із корінням дерева, вив, кричав, ревів і волав.

Він лютував. Він ненавидів. Він кидав небу прокляття, але воно мовчало. Він кричав до Чорнобога, але той не відповідав. Він проклинав Добровіна, але що тому з його прокльонів? Як усе продумано, як розплановано! Скільки дійових осіб грали за його правилами!

Добровін викрав їх! Повернув собі Яра. Викрав Книгу! Чого Рутенія не послухала своїх снів і не пішла в Словунське городище? Скільки часу згаяно!

Ворон важко покрокував до ридвана, що чекав неподалік. Крилаті коні здійнялись у небо.

Ворон летів до свого війська. Там буде в кого випити силу, й він таки знайде цих дівок. Знайде, використає й потім відправить до Нави! Він доведе розпочате до кінця. Він підніме камінь, і отримає ВЛАДУ!

Його зустрічали вишикувані в шереги війська. Кіннота, піхота. Були тут і лучники, і списники, і мечники. Сотники походжали вздовж готових до бою воїнів і роздавали останні накази. Тисяцькі стояли гуртом коло головного куреня. Над куренем тріпотів чорний прапор. На березі лежали готові для переправи плоти.

На Словунському березі теж було людно, хоч у лавах не було такого порядку, туди-сюди носилися десятники і сотники, тисяцькі тривожно і голосно сперечалися між собою. Люди боязко позирали на протилежний бік річки. На невеликих дерев’яних баштах дозорці виглядали ворога. Окремою купкою стояли зодягнені у біле відьмаки.

Перші підуть відьмаки. Вони зруйнують ворожий захист. За ними піхота…

— До бою, мої воїни! До бою! Вперед! — крикнув Ворон.

Переправа почалася.

18

— Куди це ви?! — гримнув Добровін до чаклунів. — Ходіть-но сюди!