TextBook Її вихор рвався у бій. Але це були не прості вояки — відьмаки. Сильні. Досвідчені. Не виснажені бійкою і кружлянням по Ахрумановому замку. Озирнулася ще раз.
Чугайстер, Бось і Боримисл стали трикутником круг неї, Віт дістав з-за пояса гілку-оберіг. Підкинув у повітря, спрямував на неї палицю і прошепотів:
Сила є в землі, сила є у сонця,
Сила є у нас, —
Як земля і сонце
Віддають свою силу нам,
Так і ми віддаємо
Свою силу тобі!
Гілка здійнялася й, подолавши Вихор, торкнулася відьминих рук. Та взяла гілку. Враз від неї висоталися золоті павутинки і полетіли до трьох друзів. Павутинки торкнулися їхніх тіл і в тієї ж миті відчула себе повною сил.
Світло, радісно! Сміятися в лице Ахруману і всім його посіпакам разом узятим! Вгатити сокирою межи очі тим трьом відьмакам, усім одразу! Хотілося…
Чорні Вихори ворухнулися, і повіяло холодом. Рутенія подалася назустріч правому Вихору. Відчула, як провалюється у безодню. Чорний Вихор затягував її у себе, висмоктуючи силу. Вона опиралася, та що сильніший був опір, то більше сили втрачалося. Золоті павутинки зблякли. Рутенія озирнулася — Віт хитався, Боримисл лежав на землі, стояв лише Бось.
Вона розрубала павутинки, відкинула геть гілку й стрибнула вперед, просто на Чорний Вихор…
— Це знову ти? Чому я не здивована? — спитала Рутенія, підводячись із землі.
— На коліна, коли розмовляєш із Правою Рукою Чорного Ворона!
— Ага! От ти хто! А ім'я маєш? Чи, може, забув? Пам'ять відбило, коли Золота стукнув?
Вдалині крізь темні стінки Вихору Рутенія побачила сяйво. Сонце встає? Чи місяць? Але ж ще день…
— Книга! — не звернув уваги на образу Права Рука.
— Яка? Ти що, вмієш читати?
— Книга!
— Не бачити її тобі, як власних вух.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Рутенія. Повернення відьми» автора Климчук Віталій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми“ на сторінці 181. Приємного читання.