Розділ шостий[1]

— Інно, люба! Що з тобою?

Вона перевела на Орлова хижий і разом з тим якийсь майже кокетливий погляд. Наркотики! Його завжди дратувало те, що вона їх вживає, але зараз він заспокоївся. Морфій допоможе дружині пережити стрес. Нехай відпочиває. І Орлов вийшов з кімнати.

Коли він увімкнув у вітальні світло, то побачив всюди сліди погрому. Хрести були зірвані і кинуті в купу сміття. У його кабінеті не було ні ікон, ні красивих гірлянд часнику, розвішаних перед цим по стінах, папери були вийняті з шухляд столу і розкидані по підлозі. Це все — Інна! — зрозумів Орлов і, запаливши лампу, сів у своє улюблене крісло. Він дуже втомився…

…Єлизавета залишила автомобіль неподалік від будинку Орлова і лише зараз пригадала, що ні господар, ні господиня ніколи не запрошували її до себе. До них її запрошував тоді Аблаутов. Запрошення чомусь не прозвучало навіть тоді, коли вони прощалися. Єлизавета звернула на це особливу увагу, бо чекала, що ось-ось прозвучить: «Заходьте частіше! Нам буде приємно з вами побачитися знову!» Вони чомусь промовчали.

Єлизавета вийшла з машини і здивувалася: в будинку Орлових було темно, лише в одному з вікон горіло світло. «Хм, як же я зайду без запрошення?» — розмірковувала вона, стоячи біля дверей, і раптом помітила якийсь напис на мозаїці перед входом до під’їзду. Зчистила сніг з літер ногою, і відразу хижа посмішка з’явилася на її обличчі. «Wellcome!» — «Ласкаво просимо!» Єлизавета відчинила двері…

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!