Розділ другий

І раптом Бориса Буревого, який давно втратив здатність дивуватися, вразила жіноча реакція на його розповідь:

— Господи, це ж наскільки я старша за тебе!

З його розповіді можна було зробити будь-який висновок, але не цей. Проте жіноча логіка завжди має власні закони. Років півтора після цього Буревий доводив їй, що вона ще не стара і він її любить. Все це миттєво спалахнуло у мозку Бориса Буревого, і його нестримно потягло до Маргарити Холодової…

Єлизавета розплющила очі і побачила, що за вікнами вже темно.

— Вечір, — зрозуміла вона і спробувала підвестися. Тіло було сильне і легке, але якесь ніби чуже. Чи то вона до нього ще не звикла, чи її просто нудило. «Та це ж вагітність. Я постійно про це забуваю, — згадала і провела рукою по вже трохи опуклому животу. — Дитя повинно народитися…»

Пройшлася по тітчиному будинку, глянула на себе у дзеркало:

— А таки красуня! І хто може подумати, що я небіжчиця?! — у яскраво-білій посмішці зблиснули яскраво-білі ледь видовжені ікла. — Я мушу народити цю дитину. І тому мені потрібен помічник, той, хто допомагатиме мені знаходити людську кров…

Задзвонив телефон, і вона здригнулася: хто б це?

— Алло, — її голос був м’яким і приємним, але на іншому кінці мовчали. — Алло, я вас слухаю!

Трубку повісили. «Хм, може, не треба було брати?» Вона покрутила трубку в руці і раптом пригадала: сьогодні ж четвер і у Холодової збираються гості на літературну вечірку, а це означає, що там будуть самотні чоловіки і серед них я знайду собі помічника. Десь було запрошення від Холодової. Та де ж це воно? Вона його отримала від Холодової, коли їх познайомив її батько на виставці у Істлера, яку організували московські символісти. Але ж де запрошення? Треба зателефонувати Холодовій і нагадати про себе.

Спочатку Маргарита Холодова ніяк не могла пригадати, про кого йдеться, а потім, згадавши, почала щиро і тепло запрошувати Єлизавету бути у неї і стати окрасою вечора.

— Мені соромно, — відповіла Єлизавета. — Але у мене немає кавалера, а вже так пізно.

— Цю проблему я зараз вирішу, — почула Єлизавета сміх Холодової. — За кілька хвилин за вами заїде молодий офіцер. Де ви живете?

— Мені незручно, але я хотіла б зустрітися з ним біля Сухаревої башти.

— І як він вас впізнає?

— Якщо він мене не побачить, не помітить і не впізнає, тоді мені нічого у вас робити!

Холодовій сподобалася ця відповідь:

— Тоді чекайте!

…Хорунжий Рєпін, якого вперше було запрошено на мистецьку вечірку, приїхав на військовій вантажівці, оскільки іншої вільної увечері машини він не знайшов у гаражі. І щоб не привертати уваги гостей Холодової до машини, поставив її подалі від будинку і поспішив до дверей. Але, увійшовши, відразу зрозумів, що прийшов найперший.

— Ви з машиною? — запитала привітно Холодова.