Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

Голос Петруні тремтів.

Стас виштовхнув його із салону і сам спробував завести машину. Результат був аналогічний.

І йому стало страшно.

Сержант ДАІ махав жезлом, вимагаючи зупинитися.

— Що за явління? — здивувався Петрович. — Якого дідька йому тут треба?

— Проскочимо мимо — і всі діла! — Боб був спокійним.

— Навіщо нам заводитися з ДАІ? Може, йому цигарка потрібна? З куривом тепер самі знаєте як, — зауважив Сем.

— Гальмони. Що нам втрачати? Може, справді дурниця якась…

Водій слухняно натиснув на гальма і вийшов з машини.

Сержант не поспішав. Чекав, доки до нього підійдуть. Водій наблизився, на ходу виймаючи права.

— Сержант Ковальчук! — кинув руку до козирка Вася, взяв документи, критично вивчив їх.

— Так що сталося, командире? Які проблеми?

Стас і Петруня повинні під’їхати з хвилини на хвилину. Не знаючи, чим зайняти водія, Вася ще раз уважно вивчив права, звірив фотографію з оригіналом.

Час тягнувся повільно. Повз, як гусінь по стеблині трави.

— Чув, командире, я не все зрозумів, — неквапні рухи сержанта ставали підозрілими….

Вася насилу стримував хвилювання. Де хлопці застряли?

…Ідіот, суко, придурок, кретин, козел смердючий, дебіл, я ж просив тебе перевірити машину, я ж просив тебе, потвору, я ж попереджав, я ж зараз вб'ю тебе, падло…

— Щось не так, — сказав Петрович і витягнув кольт калібру нуль тридцять вісім. — Чому він сам? Вони ж парами їздять? Щось не те…

Такий самий кольт з’явився у Семовій руці. Боб витяг з-під сидіння АКМ і зняв його з запобіжника.

— Я нічого не розумію, командире, — вкотре повторив водій.