Розділ «Частина друга: Від постаменту до ешафоту»

— Я не встрявав. Я б і далі жив на хуторі, але мені не дали. Вчинили провокацію, арештували, тепер звинувачують бозна в чому.

— Звинувачення досить серйозні.

— Маячня.

— Підкріплені свідченнями.

— Людей залякали, але на суді, перед присяжними, свідки скажуть, як усе відбувалося насправді.

— Справа в тому, Іване Карповичу, що присяжних може не бути.

— Що?

— Як ви знаєте, ось-ось почнеться війна. У воєнний час діє спрощений порядок розгляду справ. Мені здається, що ваші вороги хочуть дочекатися початку війни, а потім швидко і тихо засудити вас.

— Не вдасться тихо! Я — відома особа!

— Іване Карповичу, ви дуже відома особа, вас знають по всій імперії, але не забувайте, що зараз усі думки публіки зайняті війною. Якби не вона, то вже б почався скандал, ми б змогли роздмухати ситуацію і домогтися вашого звільнення. Але тепер усе відійшло на другий план, поступившись війні. До того ж, саме наближення війни зміцнює позиції ваших ворогів.

— Яким чином?

— Розумієте, під час війни змінюється ставлення до дисципліни. А тут напад на поліцейського офіцера, рукоприкладство, та ще з боку мужика. У мирний час це б могло зійти з рук, але не у воєнний.

— Я захищав честь дами!

— Ця ваша знайома тільки все погіршує, — зітхає адвокат.

— Чому?

— Вона ж дворянка, а ви — мужик. Я — прогресивна людина, і я проти створення якихось каст, але в столиці досі багато хто вважає особистою образою той факт, що дворянка відкрито живе з мужиком До того ж, вона заміжня, її чоловік — дворянин, якому мужик фактично наставляє роги.

— Вони вже багато років не живуть разом!

— Іване Карповичу, для людей, яким не подобаються відносини між особами з різних верств суспільства, це не аргумент.

— А як їм аргумент щодо того, що справник лаяв дворянку, не просто лаяв, а використовував слова, неприйнятні у пристойному товаристві?

— О, а ось це хороший аргумент. Спробую його використати.