TextBook — Порвав. — я показав шматки мотузки.
— Але це неможливо!
— Можливо, — я вдарив його, і він знепритомнів. Пішов до Уляни Гаврилівни. — Тихо, не плач, збирайся.
— Що з вами зробили?
— Нічого, це я сам.
— Для чого?
— Треба було.
— Ваню, — вона перелякано торкалася моїх скривавлених рук. Я ж рвав мотузку по-живому.
— Нічого, зараз підемо звідси і поїдемо додому.
— Нас не випустять. Тут охорона.
— Випустять.
Я набрав води, вилив на Поляка Він ледь побачив мене, затремтів.
— Іване Карповичу, не вбивайте! Я вам потрібен, я вас звідси виведу!
— Я й сам вийду.
— Тут охорона, справжні вбивці. Вони не випустять. І вихід же один. Всі вікна закладені цеглою. Тільки один вихід, Іване Карповичу!
— Зараз зателефонуєш охороні. Викличеш одного. Зрозумів?
— Не треба, Іване Карповичу, не треба!
— Ще раз тебе вдарити?
— Ні, ні!
Він телефонує і викликає охоронця. У цей час я тримаю при горлянці Поляка заточений олівець.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу» автора Івченко Владислав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга: Від постаменту до ешафоту“ на сторінці 185. Приємного читання.