Розділ «Частина перша: Назустріч славі»

— Супроводжував його.

— Що він робив у Шостці?

— Я не знаю. Його послали з роботи, мені він нічого не казав, — я намагався виглядати одразу і переляканим, і здивованим, брехав на ходу. Чоловік (мабуть, це той самий війт, про якого мені розповідав професор) несподівано вдарив мене ціпком у живіт. Я скрутився і отримав по спині. Боляче, я впав, але мене підняли.

— Не бреши мені! — гнівно крикнув війт.

Я кивнув. Мене давно вже так не били.

— Хто ти такий?

— Мене найняв Василевський.

— Для чого?

— Щоб я охороняв його під час поїздки до Шостки.

— Він чогось боявся?

— Так.

— Чого саме?

— Він не знав або просто не розповідав. Лише сказав, що тут щось сталося з кількома інженерами і йому треба з’ясувати, що саме.

— Він з’ясував?

— Ні. Його звільнили. А він застрелився.

— Чому?

— У нього були борги, він сподівався заробити, щоб віддати їх, а без роботи не міг цього зробити.

— Може, його вбили?

— Ні, він залишив записку.

— А ти що думаєш про справу, якою займався полковник?