Розділ «Частина перша: Назустріч славі»

Поговорив я і з тим патологоанатомом Він був лікар, може б, і взагалі не розмовляв із простим мужиком, але дуже його ця тема хвилювала. Любить наш народ побалакати про щось страшне.

— Покійний якийсь шок пережив.

— Що за шок?

— Не знаю, мабуть, переляк якийсь. Ото тому й посивів, і очі у крові.

— Як у крові?

— Судини там полопалися, так буває від перевантаження або різкого нервового напруження. Про те саме свідчать рани на губах та руках.

— Які ще рани?

— На губах — від зубів, на руках — від нігтів. Покійний закусив губи та стиснув кулаки так, що сам себе травмував.

— Дивно якось, — киваю я головою.

— Дуже дивно.

— І що ж там сталося?

— Згідно з офіційною версією, інженер напився до білої гарячки, під час якої й застрелився.

— А ви як думаєте?

Лікар дивиться на мене. Аби був я освіченою людиною, то, може б, і не сказав, а перед мужиком чого там уже стримуватися.

— Думаю, що це випари Горюнівських боліт.

— Що за випари?

— Які впливають на психіку. Це ж не перший випадок. Час від часу таке трапляється, що знаходять тут божевільних. Заходять люди на Горюнівські болота і втрачають розум Місцеві про це знають, то їх і батогом туди не заженеш. Здебільшого приїжджі страждають. Може, коли залізницю збудують, засиплють болота, і припиниться це.

— Зачекайте, але ж Дуб’янівка серед Горюнівських боліт. А ці як там живуть?

— Ось ці живуть. Вони ж там споконвіку жили. Якось призвичаїлися. Ніхто у болота не піде, окрім дуб’янівських. Про них погана слава йде. Така погана, що туди жоден піп не їде. Церква наче є, але давно стоїть порожня. І лікарі туди не хочуть їхати, і вчителі. У результаті живе Дуб’янівка як на острові. Балакають ото своєю говіркою, яку тільки професор Шищенко розуміє, возять вантажі, живуть окремо. Могли б уже і в Шостці оселитися, але тут у них лише трактир «Хусгін», де вони збираються. Можуть у трактирі переночувати, не більше, а живуть тільки у Дуб’янівці.

— А що ото назва означає, «Хусгін»?