Розділ «Частина перша: Назустріч славі»

— Хто тебе послав? — питаю.

— Білявий один, — хрипить босяк.

— Що за білявий?

— Не знаю. Вперше побачив його сьогодні. Дав одразу сто рублів і пообіцяв ще стільки ж.

— Вбити мусив? — питаю.

— Вбити.

— А мішок для чого?

Мовчить босяк, тільки дихає важко.

— Тобі праве вухо відрізати чи ліве? — питаю його, у лівій руці ніж його вже тримаю, торкаюся лезом до голови. Аж затремтів босяк. Розуміє, що не жартую я.

— Голову мусив відтяти.

— Голову? — дивуюся я.

— Голову, — хрипить він.

— І далі що?

— Сховати її, щоб не знайшли.

— А гроші де отримувати?

— Завтра. На Подолі, біля Дніпра.

— І ти повірив, що заплатять іще сотню?

— А як не заплатять, я того білявого знайшов би. Він же місцевий, з розмови чути. Від мене б не сховався.

— І то так, — погоджуюсь я, бо бачу, що босяк цей — серйозний злодій, не жартуватиме. — Ну, і що мені з тобою тепер робити?

— Відпусти, відпусти, брате.