Розділ «Частина перша: Назустріч славі»

— Тьху, ні! Вчений він, досліджує щось. Кажуть, і з нечистою силою пов’язаний, — гомонять у натовпі.

Капуста тим часом виліз на дах. Ще на драбині було помітно, який він схвильований і непевний, а як на дах став, то одразу послизнувся і ледь не впав, аж скрикнула вся вулиця. Але втримався. Поліз потроху до козирка даху, де мавпа сиділа, Я відійшов, щоб добре видно було. Онде Капуста дістав щось із внутрішньої кишені піджака.

— Що це в нього? — дивуюся я, бо бачу, що руде в руках.

— То помаранч, — пояснює якийсь дядько поруч.

— Помаранч?

— Фрукт такий, не місцевий. З-за кордону його везуть для панів, великих грошей коштує, — пояснює. Дивлюся на нього, з вигляду прикажчик якийсь. Про помаранчі я чув, але вдаю, наче перший раз бачу.

— Це щось на кшталт бунанів? — питаю.

— Ба, бананів! — виправляє мене прикажчик. — Це різні фрукти, хоча за ціною майже однакові, дорогі. Але помаранчі кращі, бо лежать довше. А банани ті, раз-два, плямами вкрилися і згнили. Невигідна справа.

— То в Сумах ними не торгують?

— Та чого ж, торгують. Але обережно. Без особливого замовлення намагаюсь не возити.

— І часто замовляють? — питаю так, наче просто розмову підтримую.

— Не часто. Ото минулого року Павло Іванович Харитоненко прийом організовували великий, то банани замовляли, аж три ящики. А цього року тільки імпресаріо Ксенії Дмитрівни Пяльцевої в мене замовив гроно, — каже прикажчик урочисто, видно, що хвалиться.

— Та ви що! — аж підстрибую я. — Самої Ксенії Дмитрівни! Ви впевнені?

— Впевнений. Хоча він і приховувався, — посміхається прикажчик, а я вже на нього дивлюся, а не на те, як викладач на даху підманює мавпу помаранчем.

— Як приховувався? — питаю з підозрою, наче не довіряю.

— А так. Вуса приклеїв, капелюх на обличчя насунув.

— Може, то й не він був?

— Він. Я ж потім його бачив, коли він із Ксенією Дмитрівною до кадетського корпусу їхав. Повні вулиці людей стояли, щоб подивитися на неї. Ох і голос!

— А коли банани ті отримали?

— Та позавчора. Вранці з Харкова потягом передали. Ото я одразу гроно і віддав. Хотів контрамарочку попросити, а імпресаріо зашарівся і втік. Ох ти! Схопив! — кричить прикажчик.