Розділ «Ордер на любов Роман»

– Розбійник він з великої дороги! – із серцем кинув осавул, і вони ледь не побилися, бо Тарас нагороїжившись, став на захист донського правдоборця. Савка аж відскочив од зятя і руками замахав:

– Тю, тю, навіжений, тю-тю бішаленний! Якщо вже такий дурний, то їдь на Дон і поза Доном! Там вас війська цариці чекають, і по голівці за бунт не погладять.

А шибениць у матушки Росії на всіх вистачить – і на своїх козаків, і на наших підпомагачів.

І скільки той Журба побув у Слободі – два дні й одну ніч, а зманив за собою Тараса. Усе кинув коханий – і Оксану, і сина та й подався з козаками Журби на той берег Кальміусу – навіть на сльози Оксани, на благання-вмовляння не зважив.

– Пропадеш у чужих краях! – кричала Оксана. – Не на весілля ж їдеш, а на бій смертний.

– Ти права – на бій смертний. А що загину, то… Такою буде моя доля. А вона в козака відомо яка: сьогодні живий, а завтра… Завтра, що Бог дасть, а Бог справедливий, дасть те, що ти заслужив. Не плач, дружинонько, жіночко моя люба, ти ж козачка. Знала за кого заміж ішла. Поїду! Будь-що-будь, а поїду. Козакові завжди мандрівочка пахне. Та й має бути в поході козак, а не триматися за жінчину спідницю! Тож не журися, не побивайся. Козак я, а тому й поїду з козаками. Куди вони – туди і я. Яка їх, братів моїх, доля чекає, така і в мене буде. Або загибель, або побіда, а висиджувати на Січі старшинство, як то робить твій батько, не буду. Не для того я від пана на Січ тікав і до Полтавського куреня січовиком записався. Поїду. Сьогодні ж і поїду на Дон!

– У чужу чужаницю?

– Край, де за волю б'ються, мені не чужим буде.

– Але ж з рідної землі їдеш, з України.

– Де я буду, там і Україна зі мною буде, і цього мені досить.

Дивлячись на коханого очима повними сліз, Оксана раптом тихо заспівала:

Їхав козак… Їхав козак з України,

Та й заїхав до дівчини.

Та й заїхав… Та й заїхав до дівчини.

Загадав їй три причини…

Тарас, зазираючи їй в заплакані очі та витираючи долонею сльози на її щоках, і собі підхопив знайому пісню:

«Що ж то плаче… Що ж то росте без немає?

Що ж то грає – голосмає?

Що ж то плаче… Що ж то плаче – сліз не має?

Що ж то грає – голос має?