Розділ «Де батько твій, Адаме?»

— Попався, гад?

Замаху Кирило не побачив. Він взагалі нічого не побачив. Просто під ребрами вибухнула граната. Було дуже боляче. Проте друга граната зволікала з вибухом. Коли нарешті вдалося розігнутися, з’ясувалося: друг дитинства Мішель обхопив замірка ззаду, міцно притиснувши руки до тіла, і щось гаряче шепоче забіяці у вухо. Замірок слухав, розслабившись. Відчувалося: схотів би вирватися — вирветься. Не втримає Мишко. Хваткою не утримає. Силою не утримає. Зате словами...

— Подуріли, козли?! Це ж Кирюха Сич, мій однокурсник! Сейфі Журналіст! Я ручаюся! Ясно?! Що, Стьопо, знову нажрався?! Ну, козли... дури рогаті...

— Сам ти козел, Савельєв...

— Гаразд, погарячкували...

— Вибач, Сич, — замірок легко вислизнув з обіймів Мішеля. Простягнув Кирилові руку: вузьку, дерев’яну. — Винен. У мене від Стьопки дах летить... Пішли, мирову вип’ємо? Я пригощаю. Або вмаж мені разок, рахунок зрівняти.

Напевно, слід було мовчки піти геть і ніколи не повертатися в «Ящик Пандори». Але Кирило натомість посміхнувся жилавому, відповівши потиском руки.

— Все нормально. Буває. Кирило.

— Петрович. Ну як, вмажеш?

— Іншим разом. Ходім мирову пити, Петрович. Умовив.

А потім Кирило, добряче напідпитку, повертався додому нічними вулицями. Думаючи, що, власне, «Ящик...» не для нього. Чи багато спільного у журналіста Сича з тим же Петровичем, відставним кулачним бійцем «без правил»? З Пророком-Степаном? Зі старенькими-пенсіонерами, з блондином, якому душа болить за Людство?

Брехати самому собі було приємно. Особливо напідпитку. Знаючи, що ти прийдеш в «Ящик Пандори» іще раз. І ще. Бо там збираються твої брати. Сейфи. Там співрозмовнику дивляться в очі. Там спілкуються тільки з тобою, і більше ні з ким. Навіть коли б’ють морду — б’ють тобі. Тільки тобі. Тобі одному. І б’є — один. Цілком.

Кирило зупинився, притулився до ліхтаря й почав реготати.

Довго.

Щасливо.

Наполохавши гулящих кішок.

За сейфовими дверима клубу він знову відчув «ефект присутності», якої, виявляється, так бракувало йому останнім часом.

Кирило Сич:

1 вересня ..18 р., 12:18

...телефон і телевізор.