Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

Упізнаю голос Євки. І чоловічий. Трохи знайомий.

Євка каже:

— І уявляєш, він мене сюди мордувати прийшов. Просто мордує і мордує. А я ж бачу, безсоромними очима мене їсть. І під стіл подивився. Знаю я, як мужики під стіл дивляться. На колінця мої дивився. Сергію, ну який нахаба! Думає, якщо я незаміжня і приваблива, то всім можна на мої колінця дивитися.

Чоловік голосно зареготав:

— Xa-xa-xa!

Єва торохтіла:

— Він змотався, то я до тебе. Висловити обурення. Заодно запросити. Ти ж скромний. Без запрошення не будеш. — Тут Єва неприємно хихикнула. — У мене ж умови. А в тебе повернутися ніде. Баба, дід, усі чують, усі носами чують. Ти ж радий? Зараз будемо їсти. У мене все готовеньке.

І на кухню. До мене, тобто.

Стала на порозі, як укопана.

І чоловік за її спиною з’явився. Хробак Сергій Миколайович.

Хробак Єву відсунув і вийшов наперед:

— А він і не пішов. Чи як?

Хробак дивився на мене, ніби на вошу. Через свою посаду начальника споживспілки. Але мені начхати.

Кажу:

— Я зі службової необхідності.

Хробак суворо мовив:

— Зі службової необхідності у двері стукають. А злодії, наприклад, через вікна стрибають.

Я обурився:

— Що?! Я при виконанні, а ви мене ображаєте. У мене питання до громадянки Єви Горобчик. А вас призначаю понятим при цьому.

І до Єви звертаюся без зайвих слів: