Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

— Що, Єво, гидко?

Єва кивнула.

— Розповідай, Єво. Скоро у тебе весілля. Жити треба. Хата твоя тріскається. І парканчик, щоб крізь шпарини не зазирали, і рами, — все треба міняти. І білизна постільна, щоб чоловікові приємно, і канапу, і ліжко. І посуд. І каструлі-сковорідки. І клейонку на стіл треба нову. Модну. І вдягнутися, та інше. Розповідай, Єво. Не гукати ж Хробака, щоб він твій посаг виколупував. А все чесність твоя. Сказала б, що все — твоє. Як-небудь удвох із чоловіком потім розібралися б. Коли гидота відринула б від тебе.

Євка розповіла про таке.

Коли дівчаткам виповнилося по шістнадцять, батько їм показав схованку в столі. П’ять золотих червінців. Оголосив це їхнім посагом, щоб вони пам’ятали, що не голодранки, коли будуть примірятися до женихів.

Лілька єхидно зауважила, що п’ять на двох не ділиться. Хіба розпиляти один.

Батько припинив її міркування. Сказав: «Ви з Євочкою одне ціле. Щоб я більше такого не чув».

Саме собою розумілося, секрет слід було зберігати і язиком по Остру не плескати. Але чи то Лілька, чи то сам Соломон Горобчик комусь натякнули щодо золота в столі — за себе Євка ручалась — чи просто люди обговорювали без належного знання, але Остром загуляли чутки про царські червінці Горобчиків.

За радянської влади поговорили і перестали, а перед евакуацією знову згадали. Навіть не по-людськи жартували, що з цими грошами Горобчик за німців відкриє комерцію на широку ногу і завалить ґудзиками все довкола. Ймовірно, передбачалося, що грошей там на цілий банк. У народній свідомості гроші мають таку силу — зростати по мірі їх приховування.

Соломон відмахувався і в жарти не вступав. Німці були вже коло носа.

Євка поїхала в евакуацію, Лілька зникла, батько з матір’ю залишилися в хаті. І гроші теж залишилися. Начебто.

Після війни Євка повернулася, дізналась страшну правду про смерть батька і матері. Пішла по поліцайських хатах. Їй добрі люди вказали, хто в той проклятий день у хаті Горобчиків стіл трощив. Ходила Євка не сама. З Файдою. Як із представником влади. Він щойно повернувся з фронту, з медалями й одним орденом. Був сорок п’ятий рік, тільки-но оголосили перемогу.

Обійшли шість хат. Трьох поліцаїв у наявності вже не стало — відправили в Караганду на десять років після відкритого суду в будівлі колишньої синагоги. Ще троє не дуже злісних показали, що правда шукали гроші в столі. Але нічого не знайшли. Євка кидалася на них з кулаками, Файда утримував.

Стало ясно — по-доброму ніхто нічого потрібного не розповість. До того ж Євку піддали осуду, тому що вона шукала гроші, а не оплакувала батьків у першу чергу. Євка їм відповідала, що батьків вона буде оплакувати все своє життя, і це її особиста справа, а хату хто її руйнував, живуть спокійно і нікого не оплакують, а оплакують тільки те, що загарбати нічого у Горобчиків не вдалося.

Файда від Євки відсторонився. На її вимоги допомагати їй відновлювати справедливість, відповів: «Радянський суд і народ відновлять справедливість. А мені працювати треба вперед». Євка зрозуміла, що впливу на Файду вона не має. Хоч у нього і Сунька, і все її минуле життя.

Євка ходила по Остру. Стукала в кожну хату з криком, що їй треба подивитися і забрати своє. Оскільки після вбитих євреїв майно розійшлося містечком, і на цьому ґрунті було багато скандалів, Євку пускали. Вона знаходила де що. Таким чином зібрала майже весь стіл. Частинами. Сама вантажила на візок і тягла до себе. Вважалося, що вона збожеволіла.

Але гроші вона знайшла. Там, куди Соломон їх і поклав. Під стільницею розташовувалася велика ємність — ніби для складання предметів побуту. Але дно цієї ємності — подвійне. На вид і від струсу друге дно ніяк не проявляється. Але якщо витягнути крихітний кілочок знизу — то маленька дошка, яка прилаштована без зазорів, відвалюється. Як Соломон Горобчик і показував дочкам далекого урочистого дня.

Євка монети взяла, а дошки-шухлядки рознесла єврейським цвинтарем — прилюдно. Влаштувала столу похорон.

Тепер Євка вважає, що й справді тоді трохи в голові у неї затьмарилося. Вона б і без царських червінців прожила своєю працею і своїми руками-ногами. Але їй колола душу несправедливість. І вона своєю поведінкою виступала тільки за справедливість. Тим паче, вона хотіла на зборах де-небудь свої монети показати всім, щоб знали, які вони падлюки і дурні.

У той же час до неї в нахлібниці оформилася остаточно Малка Цвинтар. Від неї секретів у Євки не було. Дізналася Малка й про червінці.