Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

— Іди сюди. У нас розмова, не допит. До столу давай.

Євка сіла. Нога у неї заплелася за ніжку стільця. Я допоміг. Вона ледве трималася в рівновазі.

— Що ти хвилюєшся? Довид від серця помер у лікарні. Тобі яка різниця? Ти його знаєш без тижня день. Чи плакати будеш? Бери капшук. На совість покладаюся. Зайвого не візьмеш. Чи все — твоє? Якщо все — бери все.

Євка взяла, покрутила, зважила. Потім, ніби згадала гидке, відкинула в мій бік.

— Не треба мені нічого звідси. Тут мого нема. Довид вигадав.

— Довид, може, й вигадав би. Тільки він мені про капшук цей клятий не казав. Сказала людина, якій я вірю. Яка вигадати не могла. Ти коли Зуселя доставила в Остер непритомного, вимагала у Довида свою частку. Він не дав. Факт. Цей факт про тебе не свідчить погано. Він узагалі не свідчить ні про що, крім того, що ти хотіла щось отримати звідси, а Довид був проти. Злочину тут немає. Не підкопаєшся. Довид мертвий. Земля йому пером на тому світі. Йому капшук ні до чого. А ти — жива. Я й кажу: якщо твоє — бери. Що незрозуміло?

Євка знову присунула до себе капшук. Розв’язати навіть не спробувала.

— Має бути п’ять золотих царських червінців. Це моє. Решта — ні.

— Тобто тобі відомо, що тут ще є, крім монет? Тобто тут і твоє, і не твоє? І що тут не твоє?

Євка знизала плечима.

— Розв’язуйте і дивіться. Я не маю наміру.

— Сама розв’яжи.

— Не буду. Ви принесли, ви й розв’язуйте.

— Ну, якщо ти за своїм гидуєш лізти, я тим більш не полізу. Для мене, там усе не моє. Здам куди слід, оформимо на користь державі. За законом.

Євка схопила капшук і стала розв’язувати.

Не виходило. Вона тягнула не за той кінець. І не туди.

Я чекав.

Коли Євка втомилася, взяв капшук у неї з рук. Розв’язав. Вміст вивалив у безпосередній близькості перед нею. Дещо у візерункових дірочках застрягло ріжками — коронки, а червінці лягли акуратно, один до одного, зверху, а вже на них — каблучки і брошка. Гроші окремо, делікатною рурочкою.

— Ну, Єво, дивись. Рахуй. І я з тобою буду рахувати, щоб ти не помилилася.

Євка дивилася на скатертину — в дірки. Кожну вимірювала поглядом. Очима забирала червінці. Зробила жест уперед, але зупинилася.