Розділ «Частина третя ЛУАЯН»

Карвер зневажливо посміхнувся й поклав руку на ефес, стіна студентів трохи відсунулася, однак учені юнаки не поспішали розбігатися.

Саме тоді Лис, упоравшись із природними потребами, повернувся в трактир у найкращому настрої. Проштовхавшись крізь юрбу товаришів і окинувши поглядом трьох озброєних візитерів, які нависали над блідим Соллем, Гаетан миттю оцінив ситуацію.

— Тату! — завищав він, кидаючись на шию Карвера.

Дірк із Боніфором залишили Егерта в спокої й здивовано витріщилися на рудого хлопчака, який ридав на лейтенантових грудях.

— Татусю… Нащо ти ма-аму кинув?

Студенти захихотіли. Карвер розлючено намагався віддерти руки Лиса від нашивок і еполета.

— Ти… ти… — чмихав він, не в змозі нічого додати.

Лис обхопив його ще й коліньми, Карвер ледве втримався на ногах. Гаетан ніжно взяв його за вуха.

— Ти пам’ятаєш, як тяг мою маму на сінник?!

— Та заберіть його! — гаркнув Карвер товаришам.

Лис із сумом вигукнув:

— Як?! Ти відмовляєшся?!

Зіскочивши з лейтенанта, він, вражений, вп’ялив у нього круглі очі кольору меду.

— Відмовляєшся від рідного сина?! Та подивись на мене — я ж твоя копія… Противна ти пика!

Студенти розреготалися, і навіть Солль слабо посміхнувся. Дірк нервово оглядався, а Боніфор усе швидше обертав налитими кров’ю очима.

Миттєво, наче осяяний здогадом, Лис підозріливо зіщулився примружився.

— А може… А може, ти взагалі не вмієш робити дітей?!

Карвер, отямившись нарешті, вихопив шпагу. Студенти відсахнулися, тільки Лис, гірко скривившись, узяв зі столу перечницю й, нешироко розмахнувшись, висипав її вміст в обличчя лейтенантові.

На дикий крик збіглися хазяїн, кухар і прислуга. Задихаючись і кашляючи, обличчя Карвера вмить стало бурячковим, і він осів на підлогу, намагаючись видряпати власні очі. Дірк і Боні фор, у свою чергу, вхопилися за зброю — на голови їх зусібіч посипалися табуретки, пивні кружки й кухонне начиння, що потрапило під гарячу студентську руку. Обсипаючи кпинами й образами, залишаючи за собою гори перевернутих меблів, намарне розмахуючи клинками й обіцяючи ще повернутися, добродії гуарди безславно залишили поле бою.

Наступного дня Торія звично піднялася на свою драбину, заглянула в лекційний зал через кругле віконце… і не побачила серед студентів Егерта Солля.