Розділ «Острів перевертнів»

— У мене… наречена… — через силу видавлюючи слова, прохрипів вовкулака. — Кохає мене… А він… — поранений знову тицьнув пальцем соколові в груди. — Відбив…

— Неправда! — сокіл сіпнувся від стусана, а здоровою рукою вчепився за другий камінь і підвівся. — Вона моя наречена, а ти їй голову заморочив! — Кречет спробував у відповідь теж тицьнути в Рудого пальцем, але зламана рука не слухалася. — Думаєш, я не знаю, як ти з моєю дівчиною на квартирі у вашого командира зустрічався?

— У мене? — майор аж підскочив на місці.— Щоб якась там вертихвістка вешталася в моєму домі?

— Вона не вертихвістка! — разом закричали Рудий і Кречет, злісно перезирнулися й знову в один голос вигукнули: — Вона найпрекрасніша!

— Стривайте! Стійте! — раптом закричала Ірка. Якийсь здогад настирливо, начебто муха, крутився в неї у голові, але ніяк не давав себе піймати. Відьма завовтузилась. — Заждіть-заждіть, я зараз щось придумаю! — Від її вовтузні швабра вильнула й перевернулася, підвісивши Ірку вниз головою. Дівча відчайдушно дриґнуло ногами, повернулося на місце й знову завовтузилось, ловлячи на собі веселі погляди перевертнів. — А ота найпрекрасніша, вона, часом, не така собі блондинка, рожевенька, ось із такими зеленими очищами. — Ірка розчепірила пальці біля очей. — І ось із такими… — Дівчинка округлила руки перед грудьми й одразу ж соромливо сховали їх за спину. — На телебаченні працює?

Рудий і Кречет із захватом закричали:

— Так, так, так! Вона, вона, вона!

— То чого ж ви все-таки б’єтеся? Ви що, за весь цей час не могли поговорити, розібратися? — обурилась Ірка.

— Таж я її скільки вже не бачив! — в один голос закричали наречені.— Вона увесь час із ним! — І вони разом тицьнули один в одного пальцями.

— У лазні ви обоє були, і вона теж! Чого ж битися одне з одним…

— Не було її там! — відрізав Рудий. — Я ж сам людей виводив, невже б я її не помітив?!

— Не було! — підтвердив Кречет. — Я ж їх сам замикав!

— Ну, зараз би поговорили, вона тут поблизу передачу про якісь змагання веде… — Ірка раптом осіклася й задумливо пробурмотала: — І в майора біля будинку, якраз перед нападом теж її передачу знімали…

— Так-так! — протягнув дядько Микола. — Рудий каже, що його наречена з Кречетом, Кречет каже, що з Рудим, а жоден її вже давненько не бачив. Але ж, коли вовки із соколами чубляться, вона завжди десь поблизу. Хотів би я подивитися на ту наречену, що воно за цяця!

— Ой, як я вас розумію! — продзвенів голосок-дзвіночок. — Звісно ж, дивіться! Я вам навіть свою фотку подарую. З автографом.

Розділ 17

Надійний засіб проти блондинок

Ступаючи навшпиньках і для рівноваги витягнувши руку із затиснутою в ній крихітною сумочкою, блондинка швиденько перетнула галявину. Потім легко скочила на мале кам’яне коло з однією-єдиною стелою, що лежала якраз у центрі між вовчим «бубликом» і соколиною «вісімкою». Немов вітаючи її, коло на мить сяйнуло тьмяним червоним вогнем.

Білявка підняла ніжку, кинула заклопотаний погляд на підбор модних лодочок:

— Замалим не зламала! Просто жахіття! — вона поправила пещене золотаве волосся й весело помахала пальчиками перевертням, котрі вп’ялися в неї блаженними очима. — Хлопчики-и, приві-іт!