Розділ без назви (1)

Ми з Семом привіталися і, звичайно ж, спитали, що з ними трапилося. Молодята одразу ж розповіли, що сьогодні вранці до них заходили якісь люди з нашого банку, в результаті чого вони опинилися з пожитками на вулиці.

— А вони точно були з нашого банку? — перепитав Сем.

— Вони так сказали, — відповіла молода. — Всі на одне обличчя, спортивної статури. Сказали нам вибратися з квартири за п’ять хвилин.

— Як забратись?!

— Сказали, що квартира вже продана іншим людям і ми повинні виселитися.

— Як продана? — здивовано стенув плечима Сем і спитав скоріше самого себе. — Чому нам ніхто в конторі про це не сказав?

— Ну ось бачите, як воно вийшло… Довелося виселятися.

— І куди ви плануєте податися? — спитав я.

— Ну ми ще точно не знаємо, — відповів молодий чоловік невпевнено. — У нас є одні знайомі. Правда, у них маленька дитина…

— Немає нам куди йти, — коротко підсумувала дівчина.

— Ясно… — глухо відповів я і, помовчавши якусь мить, додав. — Вибачте, коли…

— Перестаньте, — перебила мене дівчина. — Ви ж тут ні при чому.

Я опустив очі долу і якийсь час мовчав, потім мигцем глянувши на Сема, знову звернувся до дівчини:

— А знаєте, у мене для вас може бути одна пропозиція…

— Я дивлюся, що ти — сама доброта, — мовив Сем, сьорбаючи зелений чай. Був пізній вечір. Якось непомітно за збиранням моїх пожитків і перевезенням їх до Семової квартири минуло півдня. Добре, що на моє прохання пожити в нього, Сем майже не замислюючись відповів «так». Зрештою, з того часу, як він почув про моє рішення віддати цим молодятам у тимчасове користування моє однокімнатне помешкання, яке друзі лишили мені на час свого перебування в Америці, він майже нічого не сказав, крім цього «так». За що, власне, я йому був страшенно вдячний. І от тепер, коли молодята були влаштовані, а я, своєю чергою, став новим постояльцем Сема, він вирішив таки поговорити на цю тему.

— Я не добряк. Просто мені здається, що я мав щось для них зробити.

— Ти відчував перед ними якусь провину?

— Думаю, слово провина тут не зовсім доречне.

— Так у чому ж річ? Ми зробили все, аби їм допомогти. Очевидно, це таки їхня проблема, що вони взяли кредит, який не змогли віддати. Можливо, вони просто погано порахували. Ну така вже їхня кредитна історія.

— Ти все правильно кажеш. Така їхня кредитна історія. Проблема лише в тім, що у кожного з нас — у тебе, у мене, у Віки є подібні історії.