— З яким кредитом? — нерозуміюче перепитав Сем.
— Василь Петрович знає… кредит на машину… щодо погашення… — пояснив уривчасто міліціонер.
— Нам Василь Петрович нічого не казав, — знизав плечима Сем.
— А, не казав, — повільно вимовляючи кожне слово почав міліціянт. — Ну, як не казав, то й клієнта немає.
З цими словами він зачинив двері машини. Сем почухав потилицю.
— Дзвони до Загоруйка, — підказав я йому.
Сем кивнув головою і, діставши мобілку, набрав нашого шефа.
— Василю Петровичу, — почав він розмову. — Тут міліція каже про якийсь кредит…
— Кредит на машину, — уточнив міліціянт. — Скажи що моє прізвище Супронюк. Ви обіцяли якось розібратися щодо відтермінування виплати…
Сем слухняно повторив сказане міліціянтом в трубу, після чого повторив вже сказане йому Загоруйком:
— Василь Петрович каже, що з кредитом на ремонт квартири проблем не буде.
Міліціянт зло сплюнув і вже виходячи з себе на підвищених тонах повторив:
— На машину. Ремонт квартири — це інша історія.
Сем слухняно повторив все це Загоруйкові. Після чого, наморщивши чоло, слухав шефа по мобілці. Нарешті розмова скінчилась, і, вимкнувши телефон, Сем повернувся до міліціянта:
— Василь Петрович сказав, що проблем і по цьому кредиту не буде. Попросив заїхати до нього на наступному тижні — він все вирішить, без питань.
— Ну от так би відразу, — задоволено кивнув міліціонер і, відкривши задні дверцята, витягнув звідти щупленького молодого чоловіка, який власне і був Грінченком Антоном Дмитровичем.
— Ви в курсі, що вже тричі порушили законодавство? — мовив він одразу, повернувшись до міліціянтів. Замість відповіді один з міліціонерів штурхонув його у спину в нашому напрямку.
— А зараз ви порушили його вчетверте, — додав Грінченко. Міліціонер голосно матюкнувся, потім махнув рукою нам на прощання, після чого обоє сіли у машину, аби вже за секунду щезнути за дамбою. А ми лишилися сам на сам з Грінченком. Він у той самий момент, як машина щезла з виднокола, повернувся до нас і знущально посміхнувся:
— Так ви хлопці що, — мої нові друзі?
— Щодо друзів, я би сказав, що це — перебільшення, — відповів Сем. — Але підвезти тебе — ми підвеземо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Борги нашого життя » автора Герасим Андрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (1)“ на сторінці 12. Приємного читання.