Розділ без назви (1)

Борги нашого життя

— Та, певно, нічого. Хіба що ти, здається, трохи, скажемо так, подорослішав. Ну принаймні так здалося на перший погляд.

— Тобі здалося. Я — той самий.

Він засміявся гучніше, ніж перед цим.

— Тобто все повториться, як минулого разу?

— Майже, — мовив я і вистрілив у нього над головою. Вийшло гучно, незважаючи на вік, цей пістолет був справді потужною зброєю. Він обхопив голову руками і, шепочучи самими губами, здається вилаявся.

Я нахилився над ним:

— Вибач, що не довів справу до кінця минулого разу.

— Ти такий самий сцикун, яким і був, — чітко артикулюючи, вимовив він.

— Можливо, — кивнув я головою. — А ти такий самий дрібний катала, яким і був.

І з усієї сили руків’ям пістолета ударив його по голові. Удар був добрячим — як при уповільненій зйомці я побачив згусток крові, що з’явився на тому місці, куди він прийшовся. Він майже інстинктивно схопився за поручні, аби не покотитися зі сходів донизу. Я нахилився і на вухо сказав йому:

— А це тобі за Тоню.

Після чого натис на гачок.

Коли вийшов з під’їзду, то першим, кого побачив, був Сем, який намагався акуратно запакувати в машину водія боса. Той, судячи з вибалушених очей та рота, яким він хапав повітря, добряче отримав під дих, тому не чинив жодного опору. Грінспен стояв до них спиною, моніторячи ситуацію у дворі. При моїй з’яві Сем різко обернувся:

— Поїхали! — крикнув я йому.

Ми швидко опинилися в нашій машині і рвонули з місця чимдуж.

— Все добре? — кинув на мене стурбований погляд Грінспен.

— Так, — хитнув я головою. — Давайте подалі заберемося звідси і я все розкажу.

Ми приїхали у передмістя, до того самого лісу, де вправлялися у стрільбі, і Сем, звернувши на узбіччя, зупинився. Здається, я був перший, хто вибрався з машини. Дихнув на повні груди. Хлопці запитально на мене дивилися.

— Коротше кажучи, — почав так, ніби планував якусь довгу історію, але враз відчув, що мені знову забракло повітря. — Я не вбив його, — раптово, навіть для самого себе, закінчив я.

— Що-о?! — протягнув Сем. Вигляд у нього був як у дитини, якій сказали, що Діда Мороза не існує.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Борги нашого життя » автора Герасим Андрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (1)“ на сторінці 77. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ без назви (1)
  • Розділ без назви (2)

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи