— Та, певно, нічого. Хіба що ти, здається, трохи, скажемо так, подорослішав. Ну принаймні так здалося на перший погляд.
— Тобі здалося. Я — той самий.
Він засміявся гучніше, ніж перед цим.
— Тобто все повториться, як минулого разу?
— Майже, — мовив я і вистрілив у нього над головою. Вийшло гучно, незважаючи на вік, цей пістолет був справді потужною зброєю. Він обхопив голову руками і, шепочучи самими губами, здається вилаявся.
Я нахилився над ним:
— Вибач, що не довів справу до кінця минулого разу.
— Ти такий самий сцикун, яким і був, — чітко артикулюючи, вимовив він.
— Можливо, — кивнув я головою. — А ти такий самий дрібний катала, яким і був.
І з усієї сили руків’ям пістолета ударив його по голові. Удар був добрячим — як при уповільненій зйомці я побачив згусток крові, що з’явився на тому місці, куди він прийшовся. Він майже інстинктивно схопився за поручні, аби не покотитися зі сходів донизу. Я нахилився і на вухо сказав йому:
— А це тобі за Тоню.
Після чого натис на гачок.
Коли вийшов з під’їзду, то першим, кого побачив, був Сем, який намагався акуратно запакувати в машину водія боса. Той, судячи з вибалушених очей та рота, яким він хапав повітря, добряче отримав під дих, тому не чинив жодного опору. Грінспен стояв до них спиною, моніторячи ситуацію у дворі. При моїй з’яві Сем різко обернувся:
— Поїхали! — крикнув я йому.
Ми швидко опинилися в нашій машині і рвонули з місця чимдуж.
— Все добре? — кинув на мене стурбований погляд Грінспен.
— Так, — хитнув я головою. — Давайте подалі заберемося звідси і я все розкажу.
Ми приїхали у передмістя, до того самого лісу, де вправлялися у стрільбі, і Сем, звернувши на узбіччя, зупинився. Здається, я був перший, хто вибрався з машини. Дихнув на повні груди. Хлопці запитально на мене дивилися.
— Коротше кажучи, — почав так, ніби планував якусь довгу історію, але враз відчув, що мені знову забракло повітря. — Я не вбив його, — раптово, навіть для самого себе, закінчив я.
— Що-о?! — протягнув Сем. Вигляд у нього був як у дитини, якій сказали, що Діда Мороза не існує.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Борги нашого життя » автора Герасим Андрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (1)“ на сторінці 77. Приємного читання.