Розділ без назви (1)

— Вікусю, все буде добре. Не бери дурного в голову.

— От тепер я по справжньому захвилювалася, — сказала Віка.

Я у відповідь засміявся, чи принаймні зробив вигляд, що засміявся. Махнувши рукою на прощання, вийшов надвір, де вже в машині на мене чекали хлопці.

Ми приїхали до Тоніного будинку за сорок хвилин до того, як там мав з’явитися він. Сем зупинив машину і глянув на мене.

— Ну, далі справа за тобою.

— Та певно.

— Не нервуй. Все буде швидко. А ми тебе тут прикриємо.

— Я не нервую.

— От і добре. З богом. І не забудь, що запобіжник в руків’ї пістолета.

Я кивнув у відповідь і відкрив дверцята.

— Андрію, — почув голос Грінспена, що сидів на задньому сидінні. Я обернувся. Обличчя Грінспена було напружене так, наче не мені, а йому зараз треба було з пістолетом заходити до цього будинку. Грінспен стиснув моє плече і тихо сказав:

— Тримайся. І удачі.

— Дякую.

Не обертаючись, я зайшов до будинку, піднявся на другий поверх і опинився перед дверима Тоніної квартири. Якусь мить просто стояв, потім підніс руку до дзвоника і подзвонив. Один раз, другий, третій…

— А вона кудись пішла, — почув позад себе голос. Обернувшись, побачив літню жінку, яка з цікавістю дивилася на мене.

— Давно? — поцікавився я.

— Ще вранці, я саме в магазин йшла, ми разом до зупинки пройшлися, — мовила жінка.

— Добре, — кивнув я і чомусь ще раз повторив. — Дуже добре.

Жінка пройшла повз мене і відкрила двері сусідньої з Тоніною квартири. Я зробив вигляд, що спускаюся донизу, проте, коли почув, як сусідка зачинила двері, піднявся на третій поверх. Там я дістав мобільник, аби набрати смс. Текст смс-ки довго не давався мені, я писав фрази, потім стирав їх, потім знову набирав… Нарешті вийшло щось на кшталт: «Ти зробила правильно, що поїхала. Тільки не повертайся. Вибач, якщо був у чомусь неправий». Я кілька разів перечитав написане, розмірковуючи, чи не написати іще щось, але відправив текст як є.

Потім підійшов до вікна, аби побачити, що робиться надворі. Крізь брудну шибку було погано видно, крім того, розбуджена сонячними променями серед зими муха наповнювала навколишній простір своїм дзижчанням.