Розділ без назви (1)

— Все жартуєш? — хмикнув Сем.

— Ну і добре. Отже, не забули нічого, — констатував я.

Ми залізли в машину і рушили.

— А куди ми їдемо? — перепитав я хлопців.

— Тут недалеко — на озера, — не повертаючись від керма мовив Сем.

— На озера? — перепитав я. — Там же завжди повно людей.

— Та де зараз у таку пору там люди? — знизав плечима Сем. — Грязюка та багно. Та ми ще й відійдемо трохи від озера.

— Ну якщо справді відійти… — кивнув я і відвернувся до вікна.

Очевидно, це був не найкращий день для прогулянок на природі. Дощ сіявся безупину, здавалося все було просякнуте вологою. Ми лишили машину біля якоїсь одинокої кафешки і, трохи пройшовши пішки, зайшли у приміський лісопарк. Хвилин десять ішли стежкою попри озера, аби потім завернути до лісової гущавини. Грінспен виявився правий — за весь час прогулянки нам зустрілося хіба кілька пішоходів. Ми йшли майже мовчки, лиш деколи обмінювалися короткими репліками, кожен наодинці зі своїми думками. Нарешті опинилися на галявині у самій гущині, де і вирішили зупинитись. Сем витягнув прихоплений з дому аркуш паперу і намалював на ньому фломастером імпровізовану мішень, потім пришпилив його до дерева.

— Ну що, хто перший? — спитав, витягаючи загорнутий в шматину пістолет.

— Давай я, — зробив крок вперед Грінспен.

— Окей, — погодився Сем. — Я забув, правда, сказати за одну його особливість. Загалом, цей пістолет дуже простий — рамка, ствол, кожух затвора. Але… У його рукоятці, бачите отут — позаду, влаштовано запобіжник, що блокує курок. Таким чином, вистрелити можна буде, лише повністю обхопивши рукоятку рукою. У чому, зрештою, нічого складного немає. Як вже казав, загалом це довершена зброя…

— Добре, давай вже стріляти, — промовив Грінспен. Очевидно, йому дуже кортіло вистрелити першим. Він узяв пістолет і майже не витрачаючи часу на прицілювання, одразу вистрілив кілька разів, поки вже Сем не махнув йому рукою, аби той припинив, після чого Семен пішов перевірити мішень. Кинувши на неї оком, він, несхвально похитавши головою, повернувся до нас.

— Ну що? — спитав Грінспен.

— Якби ти стріляв стоячи до мішені спиною, гадаю результат був би такий самий, — відповів жорстокий Сем.

Грінспен роздратовано чмихнув:

— Ти впевнений, що цей пістолет нормально стріляє?

Сем кинув на нього насмішкуватий погляд:

— Так, Гриню, цей пістолет абсолютно нормальний. Просто хтось із нього нормально не може вистрелити.

— Я би так не казав, — сухо відповів Грінспен.