Розділ без назви (1)

— От і добре, — обірвав мене Сем. — Вибач, друже, але я пас. Я вшиваюся звідси. І тобі раджу зробити те саме.

— Я вже здається тобі сказав…

Сем ще раз стенув плечима, після чого повернувся і, не зронивши жодного слова, пішов до машини.

— А ви що — не їдете? — переді мною знову вигулькнула фігура Дімича.

— Я… дещо забув там унизу.

Дімич недовірливо глянув на мене і гмукнув:

— Ну так і буде. Потім через вашого шефа передамо.

— Та для чого так складно. Я швиденько спущусь і заберу…

На цих словах я зробив крок до будівлі, проте Дімич рішуче перегородив мені дорогу.

— Зараз ти туди не підеш, — мовив він твердо, перейшовши на «ти». І додав вже абсолютно не намагаючись приховати нотки роздратування у голосі. — Тобі ясно?

— Відступи, — тихо промовив я, роблячи ще один крок вперед, і фактично впираючись у мого співрозмовника.

І тут він різко штовхнув мене обома руками в груди. Відлітаючи, я встиг схопити його за одяг, і, вже падаючи, смикнути на себе. Ми покотилися по землі, намагаючись вцілити одне одному в обличчя чи схопити за горло. Я тихо шипів, він так само стиха матюкався, здається у мене вже була роз’юшена губа, в нього також капотіло червоне, проте ми ніяк не могли здолати одне одного. В якийсь момент я відчув, що мені просто не вистачить дихалки. І в цей час чиясь нога з усієї сили вмазала мого спаринг-партнера в бік, потім ще раз, і нарешті з безпомильною жорстокістю удар черевиком вцілив в обличчя мого супротивника. Дімич якось по-дитячому схлипнув і одразу ж обм’як. Я ошелешено підняв голову і побачив постать Сема, яка нависла просто над нами.

— Ти його вбив? — чомусь спитав я.

— Ні, звичайно. Дихає. А ти його реально жалів, — мовив Сем, допомагаючи мені звестися. — Так не б’ють.

— Дякую, що повернувся, — спробував я усміхнутися, витираючи кров з губи.

— Ти просто не лишив мені вибору.

— Він не лишив нам вибору, — мовив я, киваючи в бік входу до будівлі.

— Ти й далі хочеш це зробити? — глянув на мене Сем.

— А що — є варіанти? Тим більше їх там вже двоє. Лише двоє…

Сем поліз в кишеню і витяг звідти хустину, яку простягнув мені: