TextBook – Так, – діловито підтвердила та. – Це я винна.
– Ні, ні! – кинувшись до неї, Дарина поривчасто обійняла подругу, притискуючи її до себе.
Але виправдання не було! Вчинок Марійки був безглуздим і фатальним. І їй так хотілося запитати з гірким докірливим болем: «Про що ж ти думала? Чого ти чекала?»
– Не думай про це! Чуєш, не думай! – попросила вона, розгладжуючи долонею Марійчине пухнасте волосся.
– Я хотіла її зупинити. З нею було щось… погане. Її не можна було відпускати.
– Так! Так! – з готовністю погодилася Дарина, ладна погодитися на все на світі.
– Це я винна в його смерті.
– Ні! Що ти?! Ні!
– Так.
Марійка повільно, але рішуче вивільнилася з дружніх обіймів Дарки і, відкинувши голову, втупилася в обличчя Дарини спопеляючим поглядом.
– Ні, – твердо мовила вона. – Не я – ти! Ти в усьому винна! Коли б не твоє зілля… Я ж казала, казала тобі… не можна! – закричала вона на весь коридор, з ненавистю відпихаючи подругу обома руками.
Дарина мовчки дивилася на неї, оглушена цим раптовим докором. ї груди мовби похолоднішали в глибині: «А вона ж має рацію».
– Він не любив мене! – пристрасно стукала Марійка долонею по грудях. – Він ніколи мене не любив! Коли б не присуха, він би ніколи не кинувся…
– Але ти б загинула!
– Це моя особиста справа – помирати чи ні! – закричала вона. – Чуєш, моя особиста справа! Він не мусив помирати замість мене! Він не мусив помирати через мою дурість! – закричала непомерла так, що бірюзова медсестра мимохіть зробила крок до них, засовуючи руку до кишені, що настовбурчилася шприцом.
Загальмувало ж її тільки нез’ясоване людське нерозуміння: що за дивні розбірки між нелогічно поблажливою нареченою та обуреною її ж гуманністю винуватицею загибелі красеня-жениха?
– Я мала померти, а не він! А ти, вважай, змусила його! Проти волі! Ти ніколи не думаєш, перш ніж робити. Тобі все – жарти! Всі люди – ляльки! Ну що, догралася?!
Плюнувши на логіку, бірюзова медсестра швидко попрямувала до неї.
– Не можна так міркувати! – відчайдушно мовила «наречена» зі слізними спазмами в голосі. – Якщо так міркувати, – безнадійно виправдовувалася вона, – то винна не я, а той, хто впустив морозиво. Чи той, хто затіяв усе це. Коли б не він, я б ніколи цю книгу не отримала…
Зі спритністю професійного фокусника рука сестри блискавично витягла з кишені шприц і зняла ковпачок із голки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Київські відьми. Меч і Хрест» автора Кучерова В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ двадцять другий, у якому Марійка розуміє ціну справжньої любові“ на сторінці 10. Приємного читання.