— Анімаїса Каро з другого курсу другої групи відділення чародійства. Виконає «Весняний танець» — народну хантійську пісню.
Повненька дівчина почала грати веселу мелодію. Це трохи підняло настрій обом подругам. Нітетіс кивнула в бік майстра Евагора Елітіса, що сидів у тому ж останньому ряду, що й дівчата, але в іншому кутку.
— Він єдиний не аплодував тобі і не підвівся, коли ти закінчила грати.
— Мабуть, не сподобалось, — байдуже сказала Аеніль, хоч нотки образи в її тоні відчувалися.
— Така гра, яка була в тебе, не може не сподобатися. Він просто надто самовпевнений і зневажливий до інших. Як і всі вони, — вже тихіше додала Нітетіс.
— Цікаво, а до кого він прийшов?
— Не знаю. Може, до цієї, що грає?
— Ні, он її мати сидить у третьому ряду. Вона якусь мову викладає. Гм… — Нітетіс дістала програму вечора зі своєї кишені. — Це передостання… Ще виступатиме Марія Ямчі, але до неї він не міг прийти…
— Чому?
— Її батько, посол Трот Рону, терміново від’їхав з Академії.
— Мої, мабуть, теж зайняті, — нерішуче промовила Аеніль. — А звідки ти знаєш, що він посол?
Аеніль звикла, що тільки вона знає послів та інших службовців, що працюють в Академії.
Нітетіс здивовано глянула на неї.
— А ти не… — Потім загадково усміхнулася. — Через кілька хвилин усе зрозумієш.
Нітетіс знову зазирнула у програму.
— Дивно. Марія остання. Після неї ще мала виступати Оріона з нашого відділення, але вона чомусь викреслена. Це її я не змогла знайти, щоб віддати запрошення.
Коли це ім’я прозвучало, Аеніль зблідла і ще раз глянула на майстра. Він перехопив її погляд, і це налякало її ще більше. А раптом чоловік дізнався, що вона бачила ту ученицю в лікарні? По її шкірі пробігли мурашки.
Повна дівчинка сіла в зал до своєї, такої ж повненької, матері. Вони відразу почали про щось шепотітися, а вже втомлена майстриня Іветт оголосила:
— Марія Ямчі, третій курс перша група відділення алхімії. Виконає фрагмент «Альбіона» з опери «Ельда ді Ріа» Барнабаса Брайна ді Торо.
На сцену вийшла струнка дівчина з кучерявим русявим волоссям. Вона осяйно усміхнулася і махнула рукою спершу в протилежний дівчатам куточок зали, а потім і їм.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Аеніль» автора Кузьменко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5 ФОРТЕПІАНО“ на сторінці 6. Приємного читання.