Розділ «Юр Логвин Закляття відьмака»

Хлопець повернувся і побачив: на всі двері постав сильний, високий чоловік, вбраний у дорогий одяг, при довгім, вузькім мечі на поясі. Перш за все хлопець звернув увагу на меч. Низько вклонився, потім мовчки випростався.

— Хто ти? Чого тут?

— Мене Тимком звуть. Я допомагаю їм куховарити.

— Ану скуштуємо, що ти тут готуєш.

Чоловік покуштував локшину, потім юшку, відщипнув шматочок зайчатини, ще й смаженої качки.

— Ти в кого служиш?

— Ні в кого я не служу, господине мій.

— А чий ти? Холоп? Закуп? Вільний?

— Ні, господине, я вільний… Сирота…

— Ну що ж… Хочеш до мене в службу піти? Будеш куховаром?

— Як, господине мій, скажеш…

— Гарно в тебе виходить. Тільки дивись мені: щоб не крав і не байдикував. Щоб завжди був на місці, при ділі.

Як чогось забажаю, щоб мені зразу ж і зготував. Я люблю свіжу страву. Вчорашнього не їм. Зрозумів?

— Так, мій господине…

— Особливо рибу люблю.

— Так, мій господине.

— А платня буде тобі — одяг на рік, харч з мого столу і два гроші срібних на рік! Згода.

— Згода, мій господине.

— І головне — не красти.

— Я ніколи не крав, мій господине! Навіщо мені красти?..