Розділ «Оповіді визволителя»

У третьому ешелоні цього колосального угруповання мав перебувати Білоруський військовий округ. У його складі офіційно було чотири армії: 26-а повітряна, 5-а гвардійська танкова, 7-а танкова, 28-а загальновійськова. Вже одне це било по мізках немов кувалдою: не може бути такого фронту, в якому танкових армій більше, ніж загальновійськових!

Однак реальність була ще суворішою. І загальновійськова, і обидві танкові армії мали однакову структуру: в складі кожної — одна мотострілецька і три танкових дивізії, не беручи до уваги бригад і окремих полків. Тобто насправді всі три армії були танковими.

Так ось, в разі війни війська Білоруського військового округу не перетворювалися у фронт, та й не могли в нього перетворитися просто через колосальну перевагу танкових дивізій над мотострілецькими. Це був не фронт. Це була група танкових армій.

У перші кілька годин або днів війни один або кілька фронтів могли понести колосальні втрати, проте це не повинно було змусити командування стратегічного напрямку ввести в дію танкові армії з третього ешелону, щоб зміцнити сили одного з фронтів, який несе найбільші втрати, чи замінити їх. Група танкових армій мала вводитися в бій там, тоді і остільки, де, коли і оскільки сили фронтів першого ешелону домоглися максимального успіху, де гребля оборони противника була повністю зламана або, як мінімум, в ній виникла дуже обнадійлива тріщина.

П’ятий етап — це введення в бій групи танкових армій.

До групи танкових армій командування могло приєднати сили танкових армій фронтів першого ешелону, які вже були введені в бій. При такій кількості одночасно діючих танків обов’язково мав проявитися ефект колоди карт. Більш того, успішна операція групи танкових армій мала підтримуватися всіма силами Головного командування військ стратегічного напрямку і всіма збройними силами країни, включаючи резерви Верховного головнокомандувача. До кінця операції в групі могло бути чотири або навіть п’ять танкових армій. Навіть коли ця броньова кувалда в ході боїв втрачала половину або дві третини своєї могутності, все одно зупинити її без нанесення ядерних ударів ніхто б не зміг.

Ось чому ніякі сценарії ескалації ядерної війни радянськими маршалами ніколи всерйоз не сприймалися і не розглядалися навіть теоретично. Ядерні засоби противника і засоби їхньої доставки під час війни підлягали негайному знищенню відразу після отримання даних про місце їхнього знаходження.

Питання: чи можна було розраховувати на стійкість військ Східної Німеччини, Польщі та Чехословаччини, включених до складу радянських армій і фронтів?

Відповідь все та сама: коли завдати ядерних ударів раптово і масовано, так, щоб нашим братам по зброї не було куди б перекинутися, тоді на їхню вірність пролетарському інтернаціоналізму розраховувати можна було цілком.

* * *

Холодна війна тривала майже півстоліття. За ці роки в Головному оперативному управлінні Генерального штабу ЗС СРСР неодноразово робилися спроби розробити плани розгрому західноєвропейських держав без застосування ядерної зброї. Сила-то он яка! На Західному стратегічному напрямку офіційно одних тільки танкових армій чотири. А насправді їх шість!

Рано чи пізно в ході відпрацювання цих планів в штабних іграх наступав момент, коли радянські танки на картах навіть без застосування ядерної зброї проривалися до Рейну. І ось тут-то у радянських стратегів в черговий раз і народжувалися сумніви в правильності обраного сценарію: добре, ми прорвемося, а ось коли вони тепер по нам ядерною зброєю гепнуть? Втрачати-то їм вже нічого.

Після чергової спроби розіграти без’ядерний сценарій вторгнення все поверталося на круги своя: поки країни Заходу мають ядерну зброю, визвольний похід в Європу зі звичайною зброєю неможливий, і доводиться планувати таку війну, в якій Радянський Союз використав би свою ядерну зброю для знищення ядерної зброї Заходу.

Як забезпечити постачання величезних мас військ в ході стратегічної наступальної операції

1

Перш ніж воювати, необхідно навчитися забезпечувати армію. Це класика. Сам Бонапарт так вважав.

Багато хто із західних військових фахівців був впевнений, що для проведення стратегічної наступальної операції на кшталт тієї, про яку розказано вище, необхідно сконцентрувати колосальні ресурси, і радянське командування в разі проведення такої операції напевно зіткнеться із непереборними труднощами в організації постачання таких величезних сил.

Західні експерти оцінювали Радянську Армію своїм мірилом. Вони помилялися, бо виходили зі своїх уявлень про те, як потрібно постачати війська і поповнювати запаси. А Радянська Армія жила за своїми законами і правилами, які західним експертам незрозумілі.

Почнемо з головного. Повторимо триста разів: тільки рух приносить перемогу. А щоб рухатися, потрібне пальне. Багато пального. Подивимося на танки західних армій, а потім на радянські танки. Різницю вловлюємо неозброєним оком. У радянського танка над гусеницями полиці, а на полицях нічим не захищені плоскі паливні баки. Та ще й на кормі дві круглі бочки.

Західні розумники над цим потішалися: весь танк обвішаний паливними баками! Потрапить випадкова трасуюча кулька, і танк спалахне факелом! Ну чи ж не дурість?