TextBook — Так його, песького брата!..
— Давай сюди череваня!
— Остропольського, пана шукайте!
— Добре дбайте, братики!
— Під хвилю його…
— А козаки, а козаки-друзі…
А пан Остропольський заліз у шафу з дубовими дверима, у шафу, де висіли делії, кунтуші, де пахло атласом, шафраном. Стояв, притулившись до стінок, тремтів усім своїм дебелим тілом. Чув усе. Повз нього бігли сідельники, його ж піддані, конюхи й псарі. Вели їх Сем, Силуян, Харсун — ох, і дав би їм, коли б змилостивився Бог! Бігли повз, кололи бердишами, рубали шаблями постелі, пір’я летіло з перин, припадь пухова, як сніг, на долівці, розметали куфри, полиці, ввесь домашній скарб, топтали добро, дерли фалюндиш і габу, а пана не могли найти.
— …О, помилуй мя, Боже, по великій милості Твоїй, по множеству щедрот Твоїх…
Хтось шепотів за стінкою, в темряві, крізь зойк і крик, крізь дим і смерть, — молився.
— Харсуне, де ж черевань, де ж він?..
— Пропав, як у пекельній брамі.
— Пошукай, вижени, випари його, нашого гаспида…
— Далі хлоп’ята, доставайте пана…
— …помилуй мя, Боже, грішну…
Обличчя — полум’яні струмені, жовтожарі очі, мерехт пожарища, жилаві руки.
— …Почаївська Божа Мати, змилуйся над нами, грішними…
— Тягни його, кнура несмаленого, ось він, — крикнув хтось із челяді, так, це він, доїжджачий Сем, — за щетину тягни його, пречортового сина…
Й вже вдарила віхола полум’ям, вже йдуть жовтожарі очі просто на нього.
— Люди, божі люди, бійтесь же Бога!..
— А ти боявся, пранцюватий гаде? Ти нас вогнем власноручно пробував, ти нам жінок плюгавив, ти з нас жили мотав, очі свердлував, в рала запрягав — кров пив!..
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «День гніву» автора Косач Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Юрій Косач ДЕНЬ ГНІВУ Роман про 1648 рік Публікується в авторській редакції“ на сторінці 91. Приємного читання.