Він радіє, і радіє кінь.
Котяться над Полем Диким луни,
Ніби думи тисяч поколінь.
Могили, нескінченні могили прадавніх бійців. Трави, чагарі, переліски понад ріками й озерами. А далі — грізні пороги на Дніпрі, кипучі вири, водокрути. І славетна Хортиця на водах, ніби казковий корабель вічних невмирущих воїв. Січове товариство радо прийняло юного козака, навчило добрих звичаїв, бойової майстерності, гартувало мужність і любов до рідного краю.
Віншували юнака братове,
Все було: бенкети і бої.
А коню здавалося, що знову
Він потрапив у гурти свої.
Знову ричання, люті вовчі зграї
І кільце — щоб захистить своїх!
Перемоги, радощі безкраї,
Море дум, веселощів, утіх!
Гей, гей! Туп, туп!
Пий до Водохреща!
Хай у ляхів трісне пуп,
А у турків дещо!
Ваш султан — котолуп,
Така в нього й теща!
Гей, гей! Туп, туп!
Пий до Водохреща!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пітьма вогнища не розпалює» автора Бердник О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга перша Падіння Люцифера“ на сторінці 73. Приємного читання.