Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

– Ну, оглянув я місце злочину. Складно все. Ніж – столовий… – Покрутив у руках свій. – Тут їх хоч греб лю гати, всі однакові. Слідів – ніяких. Каю та як  каюта…

– Ну, за це тато вас по голівці не погладить, – співчуває Муся.

– Це точно, – сумно зітхає Іполит і промовляє з надією: – А ви ж, Мар’є Матвєвно, тут від самого початку були. Може, щось цікавеньке помітили. Може, небіжчика ще при доброму гуморі бачили? Або ще щось таке, що ви завжди помічати вміли?

– Може, і помітила, – загадково посміхається Муся. – Та тільки нечесно це!

– Що саме?

– Ви сюди, Іполите Вікентійовичу, мене пильнувати приїхали, аби до таточка повернути, а я вам так все і викласти мушу?

Хотів було Іполит Вікентійович відповісти, як над їхнім столиком голос пролунав:

– А ви, панове, куафюр зробити не бажаєте?

Це по залі мосьє Очінь ходить – до себе в цирульню, що на пароплаві облаштована, панство закликає.

– Скільки берете? – по-діловому запитала Муся.

– П’ятнадцять карбованців асигнаціями!

– Дорого… – каже Муся.

Образився мосьє Очінь, відійшов, бурмочучи:

– Я на Хрещатику більше беру…

– Та що ж ви бажаєте, Мар’є Матвєвно? – продовжує розмову Іполит.

– Зробимо так, – відказує розумниця. – Ви мене лишаєте у спокої до самого кінця подорожі. А я вам дещо підкажу, якщо ви мене на місце злочину зводите і дасте час, щоби я там усе добре огля нула.

– Я ж сказав: немає там нічого. Тільки простирадло зібгане. А небіжчик уже давно в «льодах» лежить. Що там роздивлятися?

Муся аж спалахнула від гніву. Ну точно як татусь її!

– Та скільки ж я разів і вам, і татусеві говорила! Слідство має починатися за всією хронологією: допит свідків – передусім, огляд місця злочину – два, збір речових доказів – три.

А ще принцип «Те-Те-Е»: тактика, техніка, експертиза!